До війни ціни на зберігання на елеваторах щороку росли на 20–30%. Цьогоріч, незважаючи на зростання витрат, ніхто підвищувати їх не збирається. Хіба що на кілька десятків копійок чи гривню на тонну. Про це йдеться в метеріалі Рукави VS Елеватор. Математика зберігання зерна: Що з цінами? На чому зекономити? Які ризики? на Latifubdist.com.
Через недовантаженість власники елеваторів на Лівобережжі намагаються заохотити клієнтів принаймні на перевалку. Про тривале зберігання не йдеться. Як і про сушіння, за рахунок якого на зерносховищах традиційно вирівнювали рентабельність.
За словами Сергія Щербаня, керівника елеваторного напрямку SOLAGRO, сушіння завжди було ключовою статтею доходу елеватора, воно нівелювало всі перекоси у фінансах.
«Воно завжди було прибутковим. Тепер сушарки встали. Відповідно, «перекритися» нема чим. Той самий «Прометей» закрив вже 2-3 елеватори. Просто нема чого зберігати. Ну, зробить він тариф 5 грн/добу (економічно на елеваторі зараз рахуватиметься не менше 5 грн), тоді точно ніхто не привезе зерно на зберігання. За 3-3,5 грн ледве везуть. Така ситуація».
У Полтавській та Харківській областях, за його словами, на сьогоднішній день за зберігання пшениці просять в середньому 3,50-3,60 грн за тонну, кукурудзи — 4,20 грн, за олійні — 5,40 грн. В порівнянні з минулим роком цінник практично не змінився.
«Якби ми просто пропорційно піднімали тарифи відповідно до росту електроенергії та заробітної плати, то були б змушені підняти ціну на зберігання. Але ми цього не зробили», — пояснює Дмитро Доброштан, директор «АПК НОВААГРО»
На Правобережжі ситуація із завантаженістю елеваторів дещо інша. Дається взнаки і віддаленість від фронту, і кращий урожай, оскільки не всі області так сильно постраждали від посушливого літа, і традиційно мають стабільніший попит. Експерти вважають, що різниця у тарифах на зберігання в елеваторах лівого і правого берега становитиме в межах однієї гривні за тонну на добу.