Переробка списаних суден може стати значним і досі недовикористаним джерелом високоякісного металобрухту для сталеливарної промисловості ЄС. Про це йдеться у звіті, підготовленому бельгійською NGO Shipbreaking Platform, аналітичним центром Sandbag і дослідниками Університету Тушіа.
Читай нас також у Viber та Telegram.
Перехід до більш екологічного виробництва сталі є одним зі стратегічних пріоритетів Євросоюзу на шляху до вуглецевої нейтральності. Зростання частки металобрухту в електродугових печах – один з основних способів скорочення викидів, адже виробництво сталі з вторинної сировини потребує набагато менше енергії та супроводжується нижчими обсягами CO2.
За даними звіту, приблизно 70–95% маси списаного судна можна повернути у вигляді високоякісного брухту. Водночас лише орієнтовно 1% європейських кораблів утилізують на території ЄС, що робить нарощування потужностей із переробки критично важливим. Аналітики прогнозують різке зростання кількості суден, що підлягатимуть демонтажу у 2030-х роках, – понад 700 одиниць щорічно в період 2032–2036 років.
Очікують, що щорічний обсяг металобрухту перевищить 10 млн т і сягне піку в 12 млн т у 2033 році. Це еквівалентно приблизно 15% від загального споживання брухту в ЄС у 2024 році – частки, яка надалі лише зростатиме.
Організації закликають Євросоюз посилити прозорість щодо списаних суден і запровадити політику, що забезпечить утилізацію за найвищими екологічними та безпековими стандартами. На їхню думку, акти про кругову економіку й індустріальні прискорювачі мають прямо стимулювати сталу переробку суден.
Також у звіті йдеться про потребу закриття прогалин у регулюванні, зокрема практики зміни прапора перед демонтажем, яка дає можливість судновласникам уникати суворіших норм ЄС. Нині більшість суден утилізують у Південній Азії, особливо в Індії та Бангладеш, де вищі закупівельні ціни. Втім, ці регіони асоціюються з небезпечними й екологічно шкідливими методами. З 2009 року там загинуло щонайменше 470 працівників, а узбережжя перетворилися на токсичні зони.