Для садівника урожай сам по собі не гарантує успіху. Його ще потрібно вчасно зібрати, якісно підготувати і продати. І саме тут великі промислові сади часто програють.
Про це розповів Любомир Стельмащук, садівник, консультант з вирощування кісточкових культур.
«Після весняних приморозків у Європі ми розраховували на високий попит і хорошу ціну. Персик зберегли, врожайність отримали високу — але зіткнулися з іншим обмеженням. Перенавантажені дерева, нестача робочих рук, нерівномірна якість плодів і запізніла реакція на ринок знівелювали частину потенційного прибутку», — каже він.
Ключова помилка — очікування, що ринок «сам прийде», коли плід уже дозрів. Насправді покупця потрібно шукати значно раніше — ще на етапі зав’язі, коли стає зрозуміло, який урожай реально буде. Запізніле зниження ціни не рятує ситуацію: коли частина плодів уже на землі або на деревах, економіка сезону фактично втрачена.
«Цей досвід змусив мене інакше подивитися на масштаб саду. Два гектари можна якісно доглянути, вчасно зібрати і продати. Двадцять п’ять — уже потребують зовсім іншої організації, кадрів і збутової стратегії. Якщо цього немає, великий урожай стає не перевагою, а ризиком, який швидко перетворюється на прямі фінансові втрати», — зазначає Любомир Стельмащук.
Перед закладанням саду, радить він, варто чесно відповісти собі на запитання: чи зможу я не лише виростити, а й реалізувати цей обсяг? У сучасних умовах саме це питання визначає результат сезону і життєздатність господарства, незалежно від культури.