Спроби скасувати «нульову» квоту на експорт брухту у 2026 році означатимуть не лібералізацію, а повернення старих схем, непрозорості, бюджетних втрат і корупції. Таку думку висловив економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ, пише agronews.ua.
Наприкінці 2025 року український уряд ухвалив рішення про тимчасове річне обмеження на експорт брухту чорних металів завдяки запровадженню «нульової» квоти.
«Це було державницьке й економічно обґрунтоване рішення. Причин для нього було кілька: дефіцит сировини на внутрішньому ринку, необхідність декарбонізації промисловості та виконання екологічних зобов’язань. Основними причинами стали корупція, непрозорість і системні втрати бюджету», – зазначає Олексій Кущ.
Формально експорт брухту з України до країн поза межами ЄС оподатковується митом у розмірі €180/т, нагадав експерт. У чинних правилах роками існувала лазівка: якщо він експортувався до країн блоку, мито з таких партій не стягувалося. Це призвело до масового вивезення вказаної сировини саме в Євросоюз, звідки брухт далі реекспортувався до третіх країн, зокрема через польські та болгарські порти. Через це держбюджет України щороку недоотримував кілька мільярдів гривень.
«Фактичні надходження від такого експорту виглядали абсурдно. З кожної тонни експортованого брухту держава отримувала приблизно 100 грн. Це мізерна сума, особливо з огляду на те, що обсяги експорту постійно зростали. За підсумками 2025 року вони сягнули майже пів мільйона тонн, що стало 4-річним максимумом», – підкреслив економіст.
Експерт вважає цинічними розмови про шкоду від «нульової» квоти на цьому тлі, особливо якщо врахувати, що одна тонна брухту, перероблена всередині країни на сталь, здатна генерувати для бюджету приблизно 14–15 тис. грн податків. Ідеться не лише про фіскальний ефект, а й про робочі місця, завантаження металургійних і ливарних підприємств, виробництво продукції для оборони та відбудови.
Тимчасове обмеження експорту фактично прибрало корупцію в цій галузі, зазначає Олексій Кущ, закривши можливість маніпуляцій із напрямками постачання, позбавило сенсу реекспортні схеми й зберегло додану вартість всередині країни.
«Позиція уряду щодо цього питання є чіткою і публічно зафіксованою. Брухт визначено критично важливою сировиною для української металургії та ливарної галузі. Навіть за наявності експортного мита вивіз брухту продовжував зростати, часто транзитом до третіх країн без будь-якої користі для української економіки», – пояснив аналітик.
Зменшення викидів СО2 завдяки внутрішній переробці брухту напряму відповідає вимогам Євросоюзу.