Фото: із відкритих джерел
Нові дослідження вказують на те, що тепловий стрес під час критичного періоду цвітіння пшениці стає серйознішою загрозою, ніж посуха. Це може мати катастрофічні наслідки для світового виробництва пшениці.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
У новому дослідженні, опублікованому в журналі Climatic Change, вчені попереджають, що екстремальні температури під час критичного періоду цвітіння пшениці можуть суттєво знизити врожайність у ключових регіонах виробництва до 2090 року. Дослідження, проведене під керівництвом доктора Німая Сенапаті з Rothamsted Research у Великій Британії, показує, що тепловий стрес під час цвітіння стає більшою загрозою, ніж посуха, яка традиційно вважалася основним ворогом врожайності пшениці.
Під час цвітіння, яке триває 15 днів, навіть короткочасні екстремальні температури можуть серйозно пошкодити розвиток репродуктивних органів рослини. Температури вище 30 градусів Цельсія можуть порушити мейоз, зробити пилок стерильним і знизити рівень запліднення. Після запліднення температури вище 35 градусів можуть зупинити розвиток ендосперму, обмежуючи розмір зерна.
Дослідження охоплює 53 представницькі місця у 33 країнах, що виробляють близько 91% світової пшениці. Використовуючи кліматичні проекції з 15 глобальних кліматичних моделей, вчені змоделювали умови для 2050 та 2090 років. За даними дослідження, втрати врожайності від теплового стресу можуть зрости на 32% до 2050 року і на 77% до 2090 року.
Країни, які найбільше постраждають від теплового стресу, включають Китай, Росію, Казахстан, Пакистан, США та Україну. У Китаї втрати врожайності можуть перевищити 40% до 2050 року і 50% до 2090 року.
Дослідження наголошує на необхідності адаптації програм селекції пшениці, щоб включити стійкість до теплового стресу. Це вимагає розробки фізіологічних механізмів, які захищають репродуктивні процеси під час високих температур.
Учені закликають до комплексного підходу, що включає не лише селекцію нових сортів, але й покращення агротехнічних практик, збереження ґрунтів та політичну підтримку фермерів.