Фото: із відкритих джерел
Індія оголосила про програму Mission for Aatmanirbharta in Pulses із ціллю зменшити залежність від імпорту далу до 2030–31 років. Ключовими інструментами названі гарантовані закупівлі за MSP для трьох культур і підвищення врожайності завдяки новим сортам, зокрема короткостиглим лініям тур від ICRISAT.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Індія, яка одночасно є найбільшим споживачем, виробником і імпортером зернобобових, заявила про намір зменшити залежність від зовнішніх поставок далу за рахунок нарощування власного виробництва та посилення державної підтримки. Поштовхом до дискусії стала коротка згадка про можливі тарифні поступки щодо «певних бобових» у торговому документі США, яку згодом прибрали з оновленої версії.
Що передбачає Mission for Aatmanirbharta in Pulses
За даними публікації Global Agriculture, 11 жовтня 2025 року прем’єр-міністр Нарендра Моді офіційно запустив Mission for Aatmanirbharta in Pulses — шестирічну національну програму обсягом 11 440 крор рупій. Її мета — зменшити імпортозалежність Індії від далу.
- цільовий обсяг виробництва — 350 lakh тонн до 2030–31 років;
- розширення площ — до 310 lakh га до 2030–31 років;
- обіцянка 100% закупівлі за мінімальною підтримувальною ціною (MSP) для трьох культур — tur (arhar), urad і masoor — протягом чотирьох років;
- очікувана кількість бенефіціарів — майже 2 крор фермерів (через гарантовані закупівлі, безкоштовні набори насіння, сертифіковане насіння та підтримку ланцюга доданої вартості);
- закупівлі мають здійснювати NAFED і NCCF;
- у програмі також згадані 88 lakh безкоштовних seed kits, 126 lakh квінталів сертифікованого насіння, п’ятирічні «rolling» плани насінництва та моніторинг через портал SATHI.
На чому базується ставка на зростання врожайності
У матеріалі наведено оцінку, що Індія виробляє близько 25 млн тонн бобових, але щороку імпортує 5–6 млн тонн (залежно від сезону). На думку генерального директора ICRISAT Хіманшу Патхака, ключова проблема — продуктивність: середня врожайність бобових, за його словами, становить близько 800–900 кг/га, тоді як її потрібно підняти до 1,4–1,5 т/га.
«We produce around 25 million tonnes of pulses, but we still import five to six million tonnes every year, depending on the season.»
«That productivity has to go up to 1.4 or 1.5 tonnes per hectare. And that is entirely possible with the varieties we now have.»
Як приклад у публікації згадується нове покоління сортів тур (pigeon pea), розроблених ICRISAT у співпраці з індійськими науковими установами. Один із названих варіантів — ICB 25444.
Технічні характеристики та параметри
- Сорт/лінія: ICB 25444 (pigeon pea / tur).
- Тривалість вегетації: 120–125 днів (порівняно з традиційними 170–180 днями).
- Потенціал урожайності: до 2,5 т/га (у матеріалі зазначено, що інколи — вище).
- Морфологія/технологічність: низькорослий, стійкий до вилягання, придатний до механізованого збирання.
- Фотоперіодична реакція: фотоінсенситивність не виражена (photo-insensitive).
- Теплостійкість: толерантність до температур до 45°C.
Зміна структури посівів: рисові площі як резерв для бобових
Окремий блок місії — ідея заміщення культур у зонах, де вирощування рису є малопродуктивним і вододефіцитним. У матеріалі зазначено, що рис в Індії займає близько 44 млн га, з яких 6–7 млн га — це височинний (upland) дощовий рис із низькою продуктивністю та високим водним стресом. Ці площі експерти називають потенційно придатними для бобових.
«The amount of water used to grow one rice crop, you can grow five pigeon pea crops with the same water.»
Також наголошується на агроекологічній ролі зернобобових: вони фіксують атмосферний азот і можуть підтримувати родючість ґрунтів.
Що це означає для виробників і ринку
Логіка програми, описана в джерелі, зводиться до поєднання трьох елементів: селекції (короткостиглі та технологічні сорти), гарантованих закупівель за MSP і розширення посівів у нові сезони та зони (зокрема літні посіви й рисові «fallow»). У матеріалі підкреслено, що саме передбачуваність збуту та ціни має зняти бар’єри, через які фермери раніше обережно ставилися до бобових через ризики врожайності, волатильність цін і проблеми з закупівлями.
За оцінкою, наведеною зі слів керівника ICRISAT, за умови реалізації цих підходів Індія може наблизитися до самозабезпечення протягом 4–5 років, що узгоджується з наміром зменшити імпортозалежність до кінця десятиліття.