Фото: із відкритих джерел
У межах національної інвестиції GRDC Sandy Soils II в Аделаїді відбувся форум за участі понад 60 фермерів, агрономів і науковців, де оцінили перші результати робіт на піщаних ґрунтах і визначили подальші пріоритети досліджень.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Співпраця між фермерами, консультантами та дослідниками залишається ключовою умовою для підвищення продуктивності піщаних ґрунтів у коротко- та довгостроковій перспективі. На цьому акцентували під час форуму в Аделаїді (лютий), який у середині реалізації національної інвестиції GRDC Sandy Soils II зібрав понад 60 учасників із регіонів, де тривають польові дослідження.
Захід ініціювала керівниця проєкту, головна наукова співробітниця CSIRO д-р Терез МакБіт. За її словами, «пауза на півдорозі» дала змогу звірити, наскільки результати першого етапу є релевантними для практики, і за потреби скоригувати плани.
Що вже зроблено в Sandy Soils I
Попередній проєкт Sandy Soils I завершився у 2023 році після шести років роботи. Серед задекларованих результатів:
- випробування та уточнення низки методів меліорації, зокрема глибокого рихлення, глибокого рихлення з інкорпорацією та спейдингу;
- демонстрація суттєвого зростання біомаси та врожайності, а також підвищення ефективності використання води за умови правильного виявлення ґрунтових обмежень і їхнього цільового усунення;
- підготовка практичних матеріалів підтримки: технічних посібників, фактшитів і інтерактивного вебзастосунку Sandbox для ідентифікації обмежень та підбору варіантів обробітку.
У межах Sandy Soils I також сформували практичну рамку з шести етапів меліорації піщаних ґрунтів:
- виявлення обмежень;
- планування;
- проведення меліорації;
- управління «крихким» ґрунтом у перші 1–2 роки після втручання;
- оптимізація врожайності та підтримання родючості протягом 3–8 років;
- моніторинг, управління та впровадження наступних змін.
Пріоритети Sandy Soils II: де починати, чим «годувати» потенціал і що робити після
Sandy Soils II спирається на попередні напрацювання та спрямований на закриття прогалин знань, які визначили референтні групи. Дослідження згруповані у три програми:
- Where to start and stop — де, коли і як доцільно починати та зупиняти меліорацію конкретних обмежень;
- Feeding and maintaining the new yield potential — як забезпечити та втримати новий рівень потенційної врожайності;
- Post-amelioration management — управління після меліорації, зокрема новими обмеженнями, що можуть проявлятися (наприклад, зростанням кислотності ґрунту).
Окремий напрям, на який звертають увагу учасники, — перехід до більш точного підходу на рівні поля. Д-р МакБіт зазначає, що в перспективі проєкт має підтримати створення детальних карт обробітку для застосування на масштабі паддоку, щоб «підганяти» меліорацію під конкретні обмеження.
Практичний досвід: швидкий ефект від рихлення і ризик зростання кислотності
Фермер Мік Поул (Victorian Mallee), учасник форуму та член референтної групи, описав набір обмежень на своїх піщаних ґрунтах у Волпіпі: водовідштовхуваний глибокий пісок, ущільнений горизонт (hard pan) на глибині 250–350 мм та пісок над глиною (sandy loams).
За його словами, протягом останніх 7–8 років стратегія включала глибоке рихлення ущільненого шару там, де це доречно, і це давало швидкий «bang for buck» у вигляді приростів урожайності. Водночас «підживлення» нового потенціалу вищими нормами ресурсів, як він зазначив, супроводжувалося зростанням кислотності: pH знижувався з 6–7 до 4 у частині ділянок.
«Ми починаємо вносити вапно… нам потрібно навчитися коригуватися відповідно, не перегинаючи палицю», — сказав Мік Поул.
Він також наголосив на важливості просторової складової досліджень — щоб точніше визначати, де саме і за яких умов втручання дає ефект, а де ні. На його думку, результати, які показують відсутність очікуваного впливу, не менш корисні, ніж «успішні» приклади, адже допомагають уникати зайвих інвестицій у техніку.
Як організована взаємодія з фермерами і де йдуть випробування
Учасники форуму представляли, зокрема, чотири референтні групи з регіонів Південної Австралії та Вікторії з поширеними піщаними ґрунтами. Ці групи створили ще до закладання перших дослідів; вони об’єднують фермерів, радників і науковців та допомагають планувати й переглядати дослідження на приблизно 23 майданчиках.
Групи очолюють дослідницькі агрономи: д-р Мелісса Фрейзер (SA Mallee), Майкл Муді (Victorian Mallee), Сем Тренгов (SA Mid North) і Бретт Мастерс (Eyre Peninsula). Зустрічі кожної групи з командою проєкту відбуваються двічі на рік.
Д-р МакБіт пояснила, що такий формат виріс із «роудшоу» 2016 року, коли дослідники збирали зворотний зв’язок безпосередньо в полях — про ключові обмеження, попередні спроби та очікування щодо того, що може або не може спрацювати.
«Ми стояли в полях із зацікавленими фермерами й запитували, які їхні ключові обмеження, що вони пробували і що, на їхню думку, спрацює або ні», — зазначила д-р Терез МакБіт.
Що це означає для господарств
Матеріали Sandy Soils і логіка «6 етапів» підштовхують до більш системного підходу: спочатку діагностика обмежень, потім — вибір інструменту (рихлення, інкорпорація, спейдинг тощо), а далі — кількарічне управління наслідками втручання. На практиці це може означати не лише приріст урожайності, а й появу нових ризиків, зокрема зростання кислотності, про що говорили учасники.
Команда Sandy Soils II планує у 2026–2027 роках серію подій — від вступних занять для тих, хто лише починає, до воркшопів із точного землеробства для господарств, які прагнуть точніше визначати «коли, де і як» проводити меліорацію.