ICARDA разом із Crop Trust у межах проєкту BOLD розширюють підхід participatory variety selection, залучаючи фермерів до оцінювання навіть ранніх селекційних ліній твердих сортів пшениці, зокрема в Марокко.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
ICARDA та Crop Trust у межах проєкту Biodiversity for Opportunities, Livelihoods and Development (BOLD) працюють над тим, щоб генетичне різноманіття з генбанків швидше перетворювалося на придатні до вирощування, більш стійкі до стресів сорти твердих пшениць (durum). Ключовий елемент підходу — залучення фермерів безпосередньо до процесу селекції та відбору, щоб зменшити розрив між тим, що показує себе в наукових випробуваннях, і тим, що реально приймає виробництво.
У матеріалі зазначається, що в ICARDA робота починається з генбанку, де зберігають і вивчають тисячі зразків пшениці — зокрема давні місцеві форми (landraces) та дикі родичі культур (crop wild relatives). Саме ці ресурси використовують для створення нових ліній, здатних витримувати жорсткіші кліматичні умови.
Чому фермерів підключають уже на ранніх етапах
Розробка кліматично стійких культур, особливо із залученням диких родичів, описується як довгий і складний процес. Через експериментальний характер та високу «ресурсомісткість» ранні селекційні лінії зазвичай рідко тестують у фермерських господарствах. Водночас, за спостереженнями авторів, у багатьох країнах зберігається розрив між пріоритетами селекціонерів і практичними потребами фермерів: сорт може добре виглядати в наукових випробуваннях, але не отримати поширення у виробництві.
Як пояснює Філіппо Бассі (ICARDA), робота з дикими родичами культур схожа на спробу поєднати «міцність монстр-трака» з «ефективністю гоночного авто» — потенціал великий, але й ризики значні.
Як працює participatory variety selection у Марокко
За підтримки Crop Trust ICARDA змогла масштабувати participatory variety selection (PVS) і залучити фермерів до оцінювання навіть раннього, «передселекційного» матеріалу, отриманого від диких родичів культур. У Марокко це означало, що фермери висівали кандидатні лінії безпосередньо на власних полях, порівнювали їхню поведінку в реальних умовах і відбирали те, що працює краще.
Описаний у джерелі підхід може бути дуже простим: фермери, наприклад, позначають камінням варіанти, які їм подобаються. Відбір ґрунтується не лише на врожайності чи стійкості, а й на якостях, які важливі для конкретної місцевої практики — смаку, придатності для традиційних продуктів (зокрема для кускусу або хліба), а також на візуальних ознаках зерна чи колоса (форма, колір).
Результати співпраці та поширення матеріалу
У матеріалі повідомляється, що завдяки такому підходу партнерам BOLD вдалося розробити та вивести нові сорти твердих пшениць, зокрема Nachit, Jabal і Jawahir. Їх описують як більш стійкі до посухи та суворих умов і такі, що мають вищі шанси на впровадження, оскільки фермери брали участь у відборі.
Також зазначено, що сорти, створені з використанням генетики диких родичів культур у межах цього підходу, нині передають більш ніж у 30 країн, розширюючи використання генетичного різноманіття за межі місця походження.
Що це означає для агровиробників
Описана модель PVS фактично зміщує частину оцінювання з контрольованих випробувань у «польову реальність» господарств. Для фермерів це може означати більшу відповідність нових сортів локальним вимогам — не лише за стійкістю до посухи чи продуктивністю, а й за якісними ознаками, важливими для переробки та споживання в конкретному регіоні.