Фото: із відкритих джерел
5–7 травня в Інституті Джеймса Гаттона відбудеться щорічна зустріч UK Legume Research Community, присвячена ролі бобових у зниженні потреби в азотних добривах, підтримці родючості ґрунтів і розвитку внутрішнього ринку рослинного білка.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Науковці, фермери та представники харчової індустрії з Великої Британії та інших країн цього тижня зберуться в Інституті Джеймса Гаттона на третю щорічну зустріч UK Legume Research Community (UKLRC). Триденна конференція проходитиме 5–7 травня і буде зосереджена на тому, як розкрити потенціал бобових культур для кліматичних цілей, продовольчої безпеки та більш сталого землеробства.
У фокусі — широка група культур, до якої входять квасоля, горох, сочевиця та конюшина. Організатори наголошують, що бобові є важливим джерелом білка для раціону, а також можуть покращувати якість ґрунту, підтримувати запилювачів та інших корисних комах і зменшувати забруднення, що потрапляє в річки та водойми.
Чому бобові знову в центрі уваги
Окрема увага на зустрічі буде приділена здатності бобових взаємодіяти з природними ґрунтовими бактеріями та фіксувати азот з повітря, перетворюючи його на поживні елементи для рослин. У матеріалі зазначається, що цей природний процес дає змогу фермерам зменшувати або навіть повністю уникати застосування синтетичних азотних добрив, що потенційно скорочує витрати та викиди парникових газів і водночас підтримує здоров’я ґрунту.
«Бобові пропонують рішення для деяких із найбільших викликів, з якими ми стикаємося — від зміни клімату до продовольчої безпеки», — сказав професор Піт Іаннетта (Pete Iannetta), Інститут Джеймса Гаттона, засновник UKLRC і голова оргкомітету конференції.
У публікації також підкреслюється, що на тлі кліматичних змін і геополітичної нестабільності у Великій Британії загострилася дискусія про залежність від імпортованої їжі, зокрема рослинного білка. Збільшення виробництва та використання бобових, вирощених у країні, розглядають як один зі шляхів зменшення цієї залежності та підвищення стійкості агросистем.
Про що говоритимуть на конференції
Програма охоплює весь ланцюг створення вартості — від біології рослин і стійкості до кліматичних стресів до практик у господарствах, використання в харчових продуктах і кормах та питань національної політики. Окремі сесії будуть присвячені тому, як Велика Британія може сформувати більш скоординовану стратегію розвитку внутрішнього виробництва рослинного білка.
Серед ключових спікерів — професор Кен Гіллер (Ken Giller) з Вагенінгенського університету (Нідерланди), який, за повідомленням організаторів, планує обґрунтовувати роль азотфіксувальних бобових як «серцебиття регенеративного землеробства».
Також заплановані спеціалізовані воркшопи з інновацій, зокрема нових підходів у селекції — таких як редагування генів у зернобобових (pulse crops). Національний центр інновацій альтернативного білка NAPIC, співдиректором якого є професор Дерек Стюарт (Derek Stewart), має модерувати обговорення про місце бобових у секторі альтернативних білків — від рослинних продуктів до рішень на основі водоростей і грибів.
Практичний блок і бар’єри для розширення посівів
Учасники відвідають Centre for Sustainable Cropping при Інституті Джеймса Гаттона — комерційний за масштабом орний майданчик, створений у 2009 році для тестування практичних підходів до регенеративного землеробства. У матеріалі зазначається, що бобові відіграють у цій системі центральну роль: допомагають покращувати здоров’я ґрунту, знижувати потребу в добривах і підтримувати врожайність.
Водночас конференція має на меті не лише підсвітити переваги, а й обговорити бар’єри для ширшого вирощування бобових. Серед них названо нестабільність результатів у полі, обмеженість ланцюгів постачання та нижчу прибутковість порівняно з домінуючими культурами, такими як пшениця і ячмінь.
Для агровиробників дискусія навколо бобових важлива насамперед у контексті сівозміни, управління азотним живленням і витратами на добрива, а також можливостей збуту — як у харчовому сегменті, так і в кормах. Однак, як випливає з матеріалу, масштабування потребує узгоджених рішень не лише на рівні поля, а й у переробці та ланцюгах постачання.