Фото: із відкритих джерел
Південна Африка та Китай 10 квітня 2026 року формалізували додаткову фітосанітарну угоду щодо цитрусових. У владі Західного Кейпу очікують, що це спростить вимоги до експорту та підтримає розширення поставок до КНР.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Міністр сільського господарства, економічного розвитку та туризму провінції Західний Кейп (ПАР) Іван Маєр повідомив про укладення додаткової фітосанітарної угоди між Південною Африкою та Китаєм, яку формалізували 10 квітня 2026 року. За його словами, документ має «полегшити експортні вимоги» та посилити доступ виробників цитрусових із Західного Кейпу до китайського ринку.
«Відкриття китайського ринку для збільшення експорту цитрусових зменшує волатильність і допомагає захистити наших виробників та працівників від збоїв, спричинених геополітичною напругою на традиційних ринках», — заявив Маєр.
У матеріалі зазначається, що близько 20% виробництва цитрусових у Південній Африці зосереджено саме в Західному Кейпі. Очікується, що угода підтримає зростання експорту, оскільки вимоги до дотримання процедур стануть більш ефективними.
Що, за даними провінційної влади, робитимуть для підтримки експорту
- участь у торговельних шоу та експортних виставках у Китаї;
- сприяння B2B-контактам із міжнародними покупцями;
- надання консультаційних та дорадчих послуг для допомоги з експортною відповідністю;
- співпраця з галузевими стейкхолдерами для підвищення конкурентоспроможності.
Маєр також назвав Китай ринком із довгостроковим потенціалом для цитрусового сектору, зокрема через населення близько 1,4 млрд людей і попит на імпортні фрукти. Окремо він звернув увагу на контрсезонну перевагу Південної Африки: експортери можуть постачати цитрусові тоді, коли виробництво в Північній півкулі є нижчим.
«Ефективна логістика є критично важливою для експортного сектору… Ми продовжимо працювати з партнерами, щоб розблокувати ці здобутки», — додав він, визнавши наявні портові та логістичні виклики.
Для виробників і експортерів цитрусових це означає потенційно простіші процедури доступу до одного з найбільших імпортних ринків, але водночас — збереження фокусу на виконанні фітосанітарних вимог і надійності логістики, від якої напряму залежить якість поставок свіжої продукції.