Артем Заліцаєв тримає пасіку на 60 бджолосімей. Чоловік проживає у Херсонській міській територіальній громаді. Попри складну безпекову ситуацію бджільництво не полишає. Займається цією справою понад 20 років, пише agronews.ua.
Артем поєднує дві професії: вдень працює автомеханіком на одному із комунальних підприємств, ввечері і на вихідних — бджолярем. Він захопився бджільництвом ще у підлітковому віці, коли допомагав на пасіці дідусеві свого знайомого.
«До цього діда Павла ми приїжджали і допомагали бджіл вантажити і розвантажувати. Цікаво стало. Він каже: «Приїжджай, я тобі покажу і розкажу». Потім він дав мені декілька бджолосімей. Я ще вчився у 10-11 класі, а бджоли вже у мене були. Він лишив мені на пам’ять стамеску», — розповідає чоловік.
Захоплення вплинуло і на вибір вишу та майбутньої професії.
«Мати спитала: «А на кого вступати будеш?» Я сказав: «На бджільництво». Вступив до нашого сільськогосподарського — Херсонського державного аграрного університету на зоотехніка і вивчився», — каже Артем.
Цьогоріч пасічник вже зібрав першу партію рапсового меду. Говорить, що кількістю та якістю продукції дуже задоволений.
«Поки що відкачав тільки один причіп. Зараз квітне акація, гледичія починає квітнути, то може буде якесь таке різнотрав’я. Сподіваюсь, що буде. А потім буде сонях квітнути. У тому році, наприклад, рапсового меду не було взагалі. Ніхто його не взяв, тому що були приморозки, навіть рапс померзнув у деяких фермерів. У цьому році наче і волога є. З одного причепа відкачав 450 кг рапсового меду», — розповідає Артем Заліцаєв.
Більша частина вуликів — у полі. Пасіка Артема нині – це 60 бджолосімей. Опікується нею самостійно. Жінка і дитина його захоплення підтримують, але не допомагають, бо мають алергію на бджіл.
«У жінки був анафілактичний шок від укусу, тому вона не допомагає. Вони допомагають вдома тару помити, розфасувати мед, а от на пасіці не бувають. Але я в принципі все встигаю», — каже бджоляр.
Мед, пилок та прополіс чоловік реалізовує у Херсоні. Покупців після початку повномасштабного вторгнення стало менше. До 2022 року його продукцію купували не тільки у різних областях України, а й за кордоном.
«10 років тому люди брали бутлями. Дзвонять і кажуть: «Мені 10 бутлів», «Мені п’ять бутлів». Зараз люди беруть там дві-три півлітрових баночки, бабусі та дідусі собі. Спробували — класний і дзвонять знов: «Мені бутель». Такого вже ажіотажу немає, як раніше було», — говорить Артем.
Досвідом бджільництва чоловік ділиться зі студентами Херсонського державного аграрно-економічного університету. На пасіці проводить онлайн заняття.
За словами Артема, хоча розведення бджіл вимагає багато часу і сил, ця справа приносить йому моральне задоволення.