Фото: із відкритих джерел
Індійський інститут TERI описав підхід, який має зменшити залежність від традиційних мінеральних добрив, підвищити ефективність їх використання та скоротити втрати азоту в атмосферу. У матеріалі йдеться про поєднання біодобрив, біогенних нано-добрив і «розумних» повільнодіючих формуляцій.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
В Індії на тлі тривалого інтенсивного застосування мінеральних добрив (зокрема сечовини та DAP) дедалі частіше говорять про «плато врожайності»: за твердженням автора матеріалу, фермери вносять у 4–5 разів більше добрив, ніж 30 років тому, але приріст урожайності не відповідає цим витратам. Одним із ключових пояснень названо виснаження запасів ґрунтового органічного вуглецю (SOC) та деградацію ґрунтової мікробіоти.
У публікації наголошується, що SOC підтримує мікробні спільноти, які беруть участь у перетворенні поживних елементів у доступні для рослин форми. Надмірне внесення традиційних добрив, за описом у матеріалі, сприяє засоленню та формуванню «жорсткого» середовища для мікроорганізмів, через що падає ефективність використання поживних речовин (NUE).
Що саме пропонує TERI
Дослідники The Energy and Resources Institute (TERI) описують «Package of Practice» — набір практик, який зміщує акцент із кількості хімічних внесень на відновлення біологічних процесів у ґрунті. Підхід базується на трьох компонентах: біодобривах, біогенних нано-добривах і повільнодіючих («slow-release») формах поживних елементів.
Технічні характеристики та параметри
- Біодобрива: у матеріалі їх описано як внесення живих мікробних культур для «перезапуску» природного циклу живлення та відновлення роботи ґрунтової мікробіоти (зокрема азотфіксувальних бактерій і фосфатмобілізувальних грибів).
- Біогенні нано-добрива: зазначено, що поживні елементи доставляються у наномасштабі — «у 10 000 разів менше за людську волосину». У публікації стверджується, що такі частинки можуть засвоюватися клітинами рослин з ефективністю 90–95%, тоді як для традиційної сечовини наведено діапазон 30–50%.
- Повільне вивільнення (slow-release): формуляції, які, за описом, синхронізують надходження поживних елементів зі стадіями росту рослин і не створюють «шокового» надлишку в ґрунті. Також зазначено, що такі продукти можуть містити лігнін і біочар та сприяти підвищенню SOC.
- Ефективність використання добрив (NUE): у матеріалі наведено порівняння «response ratio» — приблизно 1:10 у 1970-х (10 кг зерна на 1 кг добрив) проти майже 1:2,7 нині.
Результати польових випробувань, наведені в матеріалі
За даними TERI, у польових експериментах застосування цього «пакета практик» асоціювалося з:
- приростом урожайності на 15–20%;
- скороченням використання хімічних добрив приблизно удвічі;
- зменшенням витрат на ресурси за рахунок нижчих норм внесення.
Зв’язок із якістю повітря: аміак і PM2.5
Окремий блок публікації присвячено сезонному забрудненню повітря в регіоні Delhi-NCR. Автор пояснює, що за умов зимової стагнації повітря аграрні викиди можуть бути одним із чинників смогу. Зокрема, йдеться про вивітрювання (volatilization) азоту з традиційних азотних добрив у вигляді аміаку (NH3). Далі NH3, за описом, реагує з промисловими та транспортними викидами SOx і NOx, утворюючи вторинні аерозолі, що формують дрібнодисперсний пил PM2.5.
У матеріалі зазначено, що дослідження вказують: вторинні аерозолі можуть становити до 60% зимових рівнів PM2.5 у Делі. Також стверджується, що застосування біогенних нано-добрив і повільнодіючих форм може «різко» зменшувати втрати аміаку, оскільки поживні елементи перебувають у «розумних» формах і краще утримуються в системі «ґрунт–рослина».
Що це означає для агровиробників
Описаний підхід фактично зводиться до переходу від «більше кілограмів добрив» до керування біологією ґрунту та формою/швидкістю надходження елементів живлення. Потенційні практичні наслідки, які прямо названі в матеріалі, — підвищення врожайності, зниження норм традиційних добрив і скорочення втрат азоту через вивітрювання.
Водночас наведені показники подані як результати польових експериментів TERI та потребують зіставлення з умовами конкретного господарства (ґрунти, культури, технологія, клімат), про що в публікації окремих деталей не наведено.