На одному полі, засіяному одночасно, на одній з ділянок рослини кукурудзи значно відрізнялись за фазою розвитку і станом. Польські фахівці з’ясовували, що могло стати причиною такому явищу, пише Farmer.pl.
Кукурудза має чудову регенеративну здатність, що можна було спостерігати на полях Польщі рік тому. Тоді були прохолодний червень та початок липня. Через 8-10 тижнів після сівби рослини на багатьох посівах були в дуже поганому стані, але коли температура підвищилася та почалися опади, ситуація різко змінилася. Спостерігався різкий стрибок зростання.
Однак на розглянутому полі цьогорічних посівів ситуація інша. У цьому конкретному випадку дуже великі відмінності є результатом нестачі поживних речовин, зазначається в повідомленні.
Під час сівби в сівалці закінчились добрива. Це чітко видно на посіві. Дві секції все ще вносили фосфат амонію, інші дві — без добрив.
Невдовзі після появи сходів різниці між рослинами не було видно; це почало проявлятися приблизно через 4 тижні. Рослини, які спочатку забезпечувалися азотом, а фосфором, що здається тут вирішальним, почали перевершувати ті, яким бракувало поживних речовин поблизу кореневої системи.
«А коренева система кукурудзи спочатку дуже поверхнева. Внесення фосфору в зернову підстилку прискорює розвиток сильного кореня, оскільки рослини природним чином прагнуть контакту з поживними речовинами, що вносяться поблизу — це явище тропізму, а фосфор є стимулом, який прискорює розвиток підземної частини рослини», — зазначають фахівці.
Дефіцит азоту також є фактором, що обмежує розвиток. Варто зауважити, що на цьому полі перед сівбою було внесено 250 кг/га карбаміду.
«Однак амідний азот недоступний для рослин на початкових стадіях, тому азот зі стартової дози не може підтримати кукурудзу на цьому етапі. Якщо не враховувати питання метаболізму азоту (за поточної температури ґрунту зміни форми азоту дуже динамічні), азот, внесений та змішаний під час передпосівної культивації, недоступний поблизу тендітної кореневої системи. Тому, навіть якби добриво вже чекало на рослину, на практиці вона ще не змогла б його засвоїти», — наголошують вони.
Зазначають, що стан рослин може частково поліпшити позакореневе підживлення. Лише частково, оскільки метою позакореневого підживлення є не забезпечення всього запасу поживних речовин, а поповнення дефіциту та створення додаткового буфера на критичних стадіях розвитку. Однак застосування відповідних позакореневих внесень (включаючи фосфор, цинк, марганець, мідь та бор) може забезпечити обмежену підтримку.
«Проблема, однак, полягає в тому, що якщо вміст макроелементів у ґрунті низький, а P та K, серед інших поживних речовин, не були внесені перед сівбою, то удобрення буде абсолютно неефективним — після тимчасового покращення рослина незабаром регресуватиме. Варто зазначити, що в такій ситуації застосування будь-яких позакореневих внесень є безглуздим», — підкреслюють фахівці.
Додають, що вирішуючи підживлювати такі ослаблені рослини, важливо враховувати їхню значно обмежену асиміляційну поверхню. Їхня маса невелика, тому ефективність підживлення обмежена. Іншим фактором є стан рослин. Якщо наявне значне знебарвлення, пожовтіння або навіть висихання листя, поглинання препарату ще нижче.
На ще одному фото також видно значне забур’яненість поблизу рослин у гіршому стані. Це ще один фактор стресу.
«Оскільки ріст тут обмежений нестачею поживних речовин, міжряддя ще не замкнулися. Крім того, якщо ріст пригнічений, площа між рядами не буде покрита. Це ідеальне середовище для росту бур’янів. Ми спостерігатимемо вторинну забур’яненість злаковими та дводольними видами, що повністю знищить ослаблену кукурудзу на полі», — наголошують польські фахівці.