Фото: із відкритих джерел
В австрійському Лайбніці агроном Лучано Трентіні разом із представниками італійської Agrintese провів триденну поїздку, щоб детальніше розібратися у вирощуванні «олійних» гарбузів, технології відбору насіння та можливостях використання м’якоті як сировини для біогазу/біометану.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Агроном Лучано Трентіні разом із Марко та Андреа Паттаро (італійська компанія Agrintese, регіон Венето) відвідав Лайбніц (Австрія), щоб зібрати практичну інформацію про ланцюг виробництва гарбузової олії з насіння та подальше використання побічних продуктів. У фокусі були гарбузи, які вирощують саме заради насіння для віджимання олії, а також технологічні етапи — від збирання й виділення насіння до сушіння та пресування.
Олія з насіння гарбуза та контрактна модель
За словами Трентіні, у районі Лайбніца виробляють гарбузову олію, яка має статус PGI (захищене географічне зазначення). Йдеться про продукцію зі Штирії, де виробники, як описано в матеріалі, збирають насіння та постачають його переробникам за контрактами. М’якоть після вилучення насіння зазвичай подрібнюють і залишають у полі з подальшим заорюванням.
«Австрійські виробники збирають насіння з гарбузів і постачають його промисловості за контрактом. Гарбузову м’якоть подрібнюють і залишають у полі, щоб згодом заорати», — пояснює Лучано Трентіні.
Побічна біомаса: інтерес для біогазу та біометану
Окремий напрям поїздки — оцінка придатності гарбузової маси після відбору насіння як субстрату для біогазових/біометанових установок. Трентіні зазначає високу біодеградабельність і «хороший вихід газу» як аргументи на користь такого використання. За наведеними даними, обсяг органічної маси, що утворюється після вилучення насіння, становить близько 50–60 т/га, а в окремій оцінці — близько 50 т/га м’якоті з 1 га. Цю біомасу, замість розподілення по полю, розглядають як ресурс для отримання газу, метану або електроенергії.
Також учасники поїздки обговорювали з виробником збиральної техніки можливість організувати процес так, щоб м’якоть не залишалася в полі, а збиралася для подальшого використання на біогазових або біометанових підприємствах.
Вирощування під агровольтаїкою та виробничі візити
У межах програми відвідали агровольтаїчний об’єкт із фіксованими панелями площею понад 5 га, де олійні гарбузи вирощували між рядами в сівозміні з пшеницею та соєю. Також учасники побували на одному з великих підприємств із переробки сушеного насіння на олію, де показали повний цикл: приймання насіння, сушіння, пресування, розлив і підготовку продукту до реалізації.
Окремо відвідали виробника техніки Ascon 3, який спеціалізується на валкоутворювачах (windrowers) і гарбузозбиральних машинах; повернутися для оцінки техніки планують під час осіннього збирання. У матеріалі також згадується сімейна олійня «Ölmühle Labugger», для якої насіння та олія є основним джерелом доходу.
Технічні орієнтири, які називають у Штирії
- Урожайність насіння, придатного для пресування: 0,8–1,0 т/га.
- Оціночний обсяг м’якоті/органічної маси після вилучення насіння: близько 50–60 т/га (у матеріалі також наведено оцінку близько 50 т/га).
- Приклад агровольтаїчного поля: понад 5 га із вирощуванням олійних гарбузів між рядами панелей у сівозміні з пшеницею та соєю.
Що це може означати для господарств
Описаний підхід цікавий тим, що поєднує контрактне виробництво насіння для переробки на олію та пошук додаткової цінності в побічній масі. Для господарств, які працюють із біогазом/біометаном або співпрацюють із такими установками, ключовим питанням стає організація збирання та логістики м’якоті після відбору насіння — саме це учасники поїздки окремо обговорювали з виробниками техніки.
Трентіні зазначає, що після повернення команда заклала невелике випробування в умовах долини По, щоб зібрати дані про ріст і врожайність цих гарбузів, зокрема за високих температур. Завершити аналіз планують восени під час другого візиту, коли мають намір зібрати додаткові деталі, включно з фінансовими.