Як ефективно поливати картоплю та овочі в полі: що врахувати при виборі системи зрошення

Ви зараз переглядаєте Як ефективно поливати картоплю та овочі в полі: що врахувати при виборі системи зрошення

Фото: із відкритих джерел

Різні системи зрошення по-різному реагують на вітер, рельєф і тип ґрунту, а також відрізняються витратами води, енергії та праці. У матеріалі аграрної палати Нижньої Саксонії пояснюють, чим відрізняються підходи та які фактори варто оцінити перед інвестицією в полив.

Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Agrarheute.

Коли посуха збігається з критичними фазами розвитку картоплі та овочевих культур, питання зрошення стає не лише технологічним, а й економічним. Експертка Сільськогосподарської палати Нижньої Саксонії Маріса Зоннтаг пояснює, чим відрізняються основні системи та де найчастіше виникають втрати води.

«Зрошення» і «дощування»: у чому різниця

Зрошення — ширше поняття, яке охоплює всі заходи й техніки цілеспрямованого подавання води на сільгоспугіддя, щоб зберегти або підвищити ріст і врожайність.

Дощування — лише одна з форм зрошення: вода розподіляється над рослинним покривом у вигляді крапель, подібно до природного дощу. Для цього використовують, зокрема, великі дощувачі або системи з «візком» із форсунками. Натомість краплинне зрошення до дощування не відносять, адже вода подається на поверхню ґрунту або безпосередньо в ґрунт.

Плюси й мінуси різних систем

Вибір техніки впирається у компроміс між гнучкістю, рівномірністю подачі води, витратами енергії та праці, а також капітальними вкладеннями.

  • Мобільні машини з великим дощувачем: дають високу гнучкість, підходять для різних форм полів і культур; можуть бути цікавими для малих і середніх господарств через відносно помірну потребу в капіталі. Водночас мають вищі потреби в енергії та праці й чутливі до вітру, що може погіршувати рівномірність розподілу води.
  • Мобільні машини з форсунковим «візком»: завдяки низькій подачі води є значно менш чутливими до вітру та забезпечують рівномірніший розподіл по ширині. Енергоспоживання нижче, тому їх розглядають для інтенсивних культур — зокрема овочів і картоплі. Мінуси — вищі витрати праці, складність у користуванні (як це часто сприймається на практиці) та загалом більша потреба в капіталі.
  • Лінійні або кругові (центрально-поворотні) системи: відзначаються низькими витратами енергії та праці, оскільки значною мірою автоматизовані; забезпечують дуже рівномірний розподіл води й дозволяють робити менші, більш прицільні поливи. Обмеження — економічна доцільність переважно на більших масивах (зазвичай від близько 20 га), стаціонарність (прив’язаність до конкретних площ) і порівняно високі інвестиційні витрати.
  • Краплинне зрошення: вважається особливо ефективним за витратами води та енергії й знижує ризик хвороб листя, оскільки рослини не змочуються по листковій поверхні. Під час сезону поливу потреба в праці невисока. Водночас система потребує значних зусиль на монтаж і дуже високих інвестицій, підходить переважно для рядних культур, збільшує використання пластику в полі та може бути проблемною за води з високим вмістом заліза.

Де втрачається вода

Втрати залежать від техніки та погоди й виникають насамперед через випаровування, знос вітром і нерівномірність розподілу. У матеріалі зазначається, що точні цифри втрат для різних технологій досі недостатньо визначені експериментально.

Загальна закономірність така: системи з більшою висотою подачі та великою дальністю викиду (наприклад, великі дощувачі) більш вітрочутливі, ніж рішення, де вода подається ближче до рослин (як-от кругові системи або форсунковий «візок»). Для краплинного зрошення втрати оцінюють як порівняно низькі; за підземного укладання краплинних ліній воду можна подавати з мінімальним випаровуванням і більш прицільно в зоні коренів.

Що перевірити перед інвестицією в полив

Перед купівлею системи радять відповісти на два базові питання: чи є потреба в дощуванні/зрошенні та чи є воно економічно виправданим саме для цього господарства.

  • Потреба в зрошенні залежить від клімату, розподілу опадів, наявності ґрунтових вод, типу ґрунту та його здатності утримувати вологу.
  • Правова доступність води: потрібно з’ясувати, чи можна отримати водокористування з достатнім лімітом для конкретної локації.
  • Сівозміна: культури суттєво відрізняються за потребою у воді та реакцією на полив і посуховий стрес.
  • Вибір технології варто робити під конкретний майданчик і виробничу модель, а не «в середньому по господарству».
  • Економіка: доцільність інвестиції пропонують оцінювати через зіставлення інвестиційних і операційних витрат (зокрема нині високих витрат на енергію) з потенційним додатковим доходом від приросту врожайності.

Коли умови на полі можуть обмежити зрошення

Навіть за наявності техніки ефективність і можливість роботи можуть обмежуватися погодою та особливостями ділянок.

  • Вітряні регіони підвищують ризик зносу води та знижують ефективність дощування.
  • Рельєф: значні схили часто проблемні через ризики ерозії, поверхневого стоку та складність забезпечити рівномірний розподіл води.
  • Тип ґрунту: дуже піщані ґрунти мають низьку здатність утримувати воду, а важкі глинисті можуть гальмувати інфільтрацію — обидва чинники здатні знижувати ефективність поливу.
  • Доступність води: низькі рівні ґрунтових вод, відсутність доступу до водних ресурсів або взаємовпливи водозабору (зокрема через так звані «воронки депресії») можуть суттєво обмежувати використання системи.
  • Структура господарства: малі, розкидані поля ускладнюють як побудову інфраструктури, так і економічно ефективне застосування техніки.

Для виробників картоплі та овочів це означає, що «найкраща» система зрошення не є універсальною: ключовими стають локальні умови (вітер, ґрунт, рельєф, доступ до води), формат полів і здатність господарства витримати інвестиційні та енергетичні витрати.

agrarii-razom

Поділитися новиною:

Отримуйте ТОП-10 новин за минулий день на електронну пошту:

Залишити відповідь