У прогнозі OECD–FAO на 2026–2035 роки йдеться про загалом стабільні реальні ціни на агросировину, але й про ризики для виробництва та доходів через геополітичні шоки, енерговитрати й вартість добрив. Найбільше від скорочення внесення добрив можуть постраждати країни з низькими доходами.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Agropages.
OECD та ФАО оприлюднили 22-ге видання OECD–FAO Agricultural Outlook 2026–2035 — десятирічний огляд перспектив ринків сільськогосподарської продукції та продуктів водного походження на національному, регіональному й глобальному рівнях. У документі зазначено, що базою для прогнозів стали дані до 2025 року, однак на ринки вже впливають економічні збурення, пов’язані з конфліктом на Близькому Сході у 2026 році.
Для оцінки наслідків уповільнення світового економічного зростання та подорожчання енергії й добрив автори використали модель Aglink-Cosimo. За результатами моделювання, очікуване скорочення використання добрив зменшує виробництво зернових, особливо в країнах із низькими доходами, що послаблює загальну ефективність агропродовольчих систем. У таких країнах втрати доходів і вищі ціни на їжу можуть змусити домогосподарства скорочувати споживання та переходити на дешевші продукти, тоді як у країнах із вищими доходами раціони загалом залишатимуться стабільнішими.
Доходи та продуктивність: середні показники приховують розриви
У прогнозі зазначено, що завдяки приросту продуктивності середні валові доходи від сільського господарства в розрахунку на людину можуть зрости на 9% упродовж наступного десятиліття — попри зростання витрат на ресурси та загалом стабільні реальні ціни. Глобальний середній показник продуктивності праці в агросекторі (як індикатор реального валового доходу на одного працівника) оцінено на рівні близько 3 800 дол. США на одного зайнятого в сільському господарстві.
Водночас у документі підкреслюється, що середні значення маскують значні відмінності між регіонами та групами країн. Так, у 2023–2025 роках продуктивність праці в агросекторі в країнах із високими доходами оцінюється на рівні трохи понад 21 100 дол. США і, за прогнозом, може зрости до 22 155 дол. США до 2035 року. Найвищі рівні випуску на одного аграрного працівника фіксуються в Північній Америці, Західній Європі та Океанії (Австралія і Нова Зеландія), де господарства зазвичай обробляють великі площі за відносно низьких витрат праці, мають високий рівень механізації та значні фінансові зобов’язання. У звіті також зауважено, що така модель підвищує чутливість до ризиків ліквідності через волатильність аграрних доходів.
Для багатьох країн із середніми доходами в Латинській Америці, Східній Європі, Східній та Центральній Азії характерний перехід від трудомісткого виробництва до більш комерціалізованих і капіталомістких технологій. У прогнозі очікують, що зростання механізації підвищуватиме інтенсивність використання землі та ефективність і своєчасність операцій, зокрема сівби та збирання. Водночас реалізація цих вигод, за логікою документа, залежить від «сприятливих умов» і якості врядування — зменшення викривлень ринку та кращого доступу до ресурсів, інфраструктури й маркетингу.
У країнах із низькими доходами в регіонах на південь від Сахари та в Південній Азії аграрні працівники, за оцінкою звіту, нині заробляють у середньому близько 930 дол. США на рік; упродовж прогнозного періоду показник може зрости лише до приблизно 1 100 дол. США. Серед причин названо домінування дрібного натурального господарювання, високу трудомісткість, обмежену механізацію, слабкий доступ до ринків і залежність від базових культур або екстенсивного тваринництва. У документі наголошується на потребі інвестицій у підвищення продуктивності праці та створення альтернативних можливостей зайнятості.
Ризики для доходів: волатильність може «з’їсти» базовий прогноз
Окремо в Outlook звертають увагу на невизначеність: з огляду на історичну мінливість ключових чинників доходів існує ймовірність 1 до 4, що валовий аграрний дохід на одного працівника у 2035 році буде щонайменше на 12% нижчим за базовий прогноз. Для країн із низькими доходами можливе падіння може перевищити 20%. У документі зазначено, що політики мають підтримувати стратегії стійкості та диверсифікації, щоб зменшувати негативний вплив ризиків і водночас не блокувати можливості для фермерів.
Ціни, викиди та попит: стабільність не означає відсутності шоків
У прогнозі йдеться, що реальні міжнародні ціни на аграрну сировину в найближче десятиліття, ймовірно, залишатимуться загалом стабільними — на поточних рівнях або нижче. Це пов’язують із очікуваним зростанням продуктивності та «типовими» погодними умовами, що знижують граничні витрати виробництва для більшості товарів. Водночас автори підкреслюють: навіть за такої траєкторії можливі періоди волатильності та тимчасові цінові сплески, як це вже траплялося під впливом різних шоків — від нафтових криз до пандемії та геополітичних конфліктів, включно з конфліктом на Близькому Сході у 2026 році.
Щодо кліматичного виміру, у документі зазначено: хоча основну частину приросту агровиробництва мають забезпечити саме продуктивнісні зрушення, певне розширення посівних площ і поголів’я все одно буде потрібним, що може призвести до зростання прямих викидів парникових газів на 6,5%. Очікується, що близько 77% цього приросту припаде на тваринництво (через збільшення стад), а ще 23% — на синтетичні добрива через вищі викиди закису азоту.
У частині споживання прогноз передбачає подальшу диверсифікацію раціонів у країнах із нижчими середніми доходами — зокрема збільшення частки продуктів тваринного походження на тлі зростання рівня життя. Південно-Східна Азія, за оцінкою Outlook, забезпечить близько 39% приросту світового споживання до 2035 року завдяки зростанню населення, урбанізації та підвищенню доходів. Водночас у країнах із низькими доходами, особливо в регіонах на південь від Сахари, проблеми продовольчої безпеки та харчування можуть зберігатися через низькі доходи домогосподарств і макроекономічні обмеження, які стримують інвестиції у місцеве виробництво та можливості фінансувати імпорт продовольства.
Що це означає для агровиробників і ринку
- Вартість добрив і енергії у сценаріях шоків може напряму впливати на обсяги внесення, а отже — на врожайність і виробництво зернових, насамперед у країнах із низькими доходами.
- Механізація та технологічні зміни у країнах із середніми доходами розглядаються як ключ до підвищення ефективності польових робіт (зокрема сівби та збирання), але потребують доступу до ресурсів, інфраструктури та ринків.
- Доходи фермерів залишаються чутливими до волатильності: навіть за базового сценарію зростання існує суттєва ймовірність відхилення в бік нижчих значень.
- Стабільні реальні ціни у прогнозі не виключають короткострокових сплесків — ринок може реагувати на геополітичні та макроекономічні шоки.
У документі також наголошується, що багатостороння співпраця та правила міжнародної торгівлі залишаються важливими для стійкої глобальної продовольчої безпеки, доступних здорових раціонів і стабільніших фермерських доходів. Для країн із низькими доходами серед ключових бар’єрів названо слабку транспортну інфраструктуру, нестачу потужностей зберігання, проблеми з торговельними процедурами та технологічні розриви — і, відповідно, потребу інвестицій в інфраструктуру та технології для поліпшення доступу до ринків.