Фото: із відкритих джерел
Під час збирання пшениці фермери в Канзасі отримують не лише зерно, а й масив даних про врожайність, який можна використовувати для точнішого управління полем у наступні роки. Паралельно зростає роль дронів — від моніторингу до вибіркового внесення ЗЗР у проблемних зонах.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Під час завершення жнив пшениці в Канзасі виробники дедалі частіше розглядають дані як окремий результат сезону — зокрема інформацію про врожайність, яку збирають комбайни. Як пояснює фахівець із точного землеробства Університету штату Канзас Діпак Джоші, ці дані дають змогу бачити не лише «середню» врожайність по полю, а й просторові відмінності всередині одного масиву.
«Це дуже важливий час, коли виробники збирають пшеницю і накопичують багато даних про врожайність із поля. Ці дані можуть розповісти багато різних історій про поле. Йдеться не лише про загальну врожайність», — зазначив Джоші.
Карти врожайності: що саме показують і як їх «підсилюють»
Сучасні комбайни фіксують врожайність через невеликі інтервали по ходу руху — «кожні кілька футів» — що дозволяє формувати детальні карти врожайності. На таких картах видно ділянки з високими, низькими або середніми показниками в межах одного поля, а також просторові закономірності, пов’язані з ґрунтами, рельєфом і управлінськими рішеннями.
«У межах одного поля ми не маємо однакового патерну врожайності всюди. Лише подивившись на карту врожайності, можна отримати уявлення про патерни та про те, як виглядає градієнт врожайності на полі», — сказав Джоші.
За його словами, практичну цінність карт підвищує накладання додаткових шарів інформації:
- дані про типи ґрунтів — допомагають пояснити, чому окремі зони стабільно «просідають»;
- топографічні дані (високі й низькі місця, схили, шляхи дренажу) — дають підказки щодо руху води та поживних речовин і того, як це відбивається на врожайності.
Окремий підхід, який набирає поширення, — порівняння карт за кілька років. Це дозволяє відокремити разові коливання від зон, які стабільно дають високий або низький результат, і вже на цій основі точніше планувати ресурси.
Як дані переводять у рішення: зональне управління та VRT
Джоші зазначає, що багаторічні карти врожайності використовують для формування управлінських зон і диференційованого внесення ресурсів (variable rate technology). Логіка проста: якщо певна ділянка з року в рік демонструє низьку врожайність, надмірні витрати на неї можуть не окупатися.
«Якщо ми стабільно отримуємо низьку врожайність на певній ділянці, немає потреби вносити туди багато ресурсів, бо ми можемо втратити ці вкладення. На основі багаторічних даних вони застосовують технології диференційованого внесення — добрив, насіння або зрошення — у різних управлінських зонах», — пояснив він.
Дрони: від обстеження до вибіркового обприскування
Другий інструмент, який швидко розвивається на фермах Канзасу, — дрони. Якщо раніше їх частіше використовували для скаутингу, то тепер, за словами Джоші, зростає застосування для внесення фунгіцидів, інсектицидів і гербіцидів.
Один із поширених сценаріїв — спочатку політ «картографічного» дрона для виявлення проблемних зон (наприклад, плям забур’яненості), а потім програмування дрона-обприскувача на обробку лише цих ділянок.
«Дрони-обприскувачі не обробляють поле рівномірно по всій площі, а лише цільові плями. Завдяки цільовому внесенню ми можемо зменшити кількість гербіциду і знизити витрати», — сказав Джоші.
Окремо він звертає увагу на практичність дронів у складних умовах, де наземній техніці важко працювати: на нерівних або розмоклих полях, а також на пасовищах і ранчо-угіддях. Після дощу, коли ґрунт мокрий і брудний, дрон може виконати обробку без заїзду важкої техніки в поле.
Технічні нюанси та обмеження
Під час обприскування з дрона оператору потрібно контролювати параметри, які впливають на знесення та якість покриття: висоту польоту, швидкість вітру та швидкість руху. Також важливо забезпечити проникнення крапель у полог культури, зокрема до нижніх листків.
Серед обмежень Джоші називає ресурс акумуляторів. Водночас він підкреслює, що дрони не мають замінити наземні обприскувачі: доцільніше комбінувати обидва підходи й застосовувати кожен там, де він працює найкраще.
Для агровиробників практичний висновок із цього підходу — системно збирати та зберігати карти врожайності, доповнювати їх шарами ґрунтів і рельєфу та використовувати багаторічні ряди даних для зонального управління. А дрони можуть стати інструментом точкових обробок, особливо коли доступ техніки в поле обмежений погодою або рельєфом.