Фото: із відкритих джерел
Bayer та французький селекціонер RAGT домовилися про ліцензування генетики для розвитку гібридної пшениці з одночасним виходом на ринки Європи й Північної Америки. Компанії роблять ставку на приріст урожайності та стійкість до стресів, хоча технологія залишається непопулярною через неможливість повторного висіву насіння з власного врожаю.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Agrarheute.
Німецький агрохімічний концерн Bayer і французький селекціонер пшениці RAGT уклали ліцензійну угоду, щоб розвивати селекцію гібридної пшениці та в перспективі вивести насіння на ринок одночасно в Європі та Північній Америці. У компаніях називають гібридну пшеницю напрямом із «великим нерозкритим потенціалом» для однієї з ключових продовольчих культур світу.
Аргументація прихильників гібридів зводиться до того, що вони можуть підвищувати виробництво пшениці без розширення посівних площ. За оцінками селекціонерів, уже на етапі впровадження можливі переваги за врожайністю до 10% порівняно з відкритозапильними сортами. Також заявляється, що гібриди формують потужнішу кореневу систему, а отже можуть бути більш витривалими до стресу й спеки та потенційно толерантнішими до хвороб, бур’янів і шкідників.
Чому гібридна пшениця досі не стала масовою
Попри заявлені переваги, гібридна пшениця залишається нішевою. У матеріалі зазначено, що в Німеччині її переважно просувають Saaten-Union та партнери (зокрема Nordsaat), а частка посівів оцінюється приблизно у 1,5% від площ під пшеницею — здебільшого на північному сході країни або на «граничних» за умовами вирощування землях.
Одна з ключових причин стриманого ставлення фермерів — неможливість «наступного висіву» (використання насіння з власного врожаю). Для гібридів це принципова особливість, яка змінює економіку насінництва для господарства і підвищує залежність від щорічної закупівлі насіння.
Що відомо про результати випробувань і заявлені ефекти
- У випробуваннях у Німеччині гібридна пшениця, за наведеними даними, давала приріст урожайності приблизно на 5–7% порівняно з лінійними сортами на ґрунтах із показником менше 40 «бальних» (Bodenpunkte).
- Окремо зазначається, що фермерів намагаються переконувати й аргументом про кращу ефективність використання азоту (N-ефективність) у гібридів порівняно з лінійними сортами.
Плани компаній і фокус за регіонами
За інформацією з матеріалу, ліцензійний контракт має забезпечити доступ до «сучасної генетики» та допомогти сторонам наростити гібридну селекцію. У Bayer очікують, що в середині 2040-х років гібридна пшениця може принести компанії до 1 млрд євро річної виручки. У компанії пояснюють інтерес тим, що виробництво пшениці стагнує й перебуває під тиском посухи та спеки.
«Більш робастні сорти гібридної пшениці поки що не є широко доступними», — сказав Пітер Мюллер, керівник напряму Cereals, Cotton, Canola у Bayer Crop Science.
«Ми можемо прискорити розробку, яка відповідатиме вимогам фермерів і насіннєвої індустрії», — зазначив Себастьєн Шатр, керівник R&D у RAGT.
У Bayer також заявляють, що генетика RAGT має потенціал для вирощування більш ніж на 80% площ під пшеницею як у Європі, так і у США. Для Європи фокус робиться на озимій пшениці, для Північної Америки — також на ярій.
Контекст: попередні спроби та технологічні підходи
У матеріалі нагадують, що спроби переконати фермерів у доцільності гібридної пшениці робилися й раніше — зокрема близько 2020 року з боку великих агрохімічних і насіннєвих компаній. Ще в 1970-х роках різні компанії експериментували з гібридизацією пшениці: інколи із застосуванням значної кількості хімічних рішень, інколи — через цитоплазматичну чоловічу стерильність (CMS). Однак, як зазначено, екологічні проблеми, низька «гібридна віддача» та несприятлива цінова кон’юнктура на пшеницю часто призводили до згортання програм.
Для агровиробників ключовими питаннями залишаються економіка насіння (через відсутність можливості повторного висіву), реальна стабільність урожайності в стресових умовах і підтвердження заявлених переваг у виробничих масштабах.