Молочна галузь переживає черговий ціновий обвал: закупівельна вартість сировини впала настільки, що рентабельність напряму для деяких господарств скоротилася в рази. Ситуацію на прикладі власного господарства описав голова ФГ «Велес-Віта» Петро Струсевич у межах агроекспедиції Latifundist.com.

Наскільки просіла ціна і рентабельність

Ціна на молоко без ПДВ обвалилася з 21 грн/л у листопаді–грудні минулого року до 14 грн/л зараз. При собівартості близько 13 грн/л рентабельність напряму скоротилася з 25–30% до 5–10%. Різниця між ціною і собівартістю зараз становить лише 1 гривню — тобто господарства фактично працюють на межі беззбитковості.

Масштаб господарства: цифри «Велес-Віта»

Показово, що йдеться не про невелике господарство, а про потужного гравця ринку:

• поголів’я великої рогатої худоби — 9,7 тис. голів;
• дійне стадо — 2,5 тис. голів;
• добове виробництво молока — 100 тонн;
• земельний банк — 4 тис. га.

Уся рослинницька частина господарства працює виключно на кормову базу, а частину кормів додатково докуповують у сусідніх областях — це показник того, наскільки капіталомістким є утримання такого поголів’я.

Бички як «подушка безпеки»

Виживати на просідаючому ринку молока господарству допомагає поєднання двох напрямів — молочного та м’ясного скотарства. Логіка проста: коли падає ціна на молоко, виручку дають бички, а коли просідає ринок м’яса — компенсує молоко.

По суті це вбудований резерв гнучкості, який можна швидко перетворити на обігові кошти, не зачіпаючи дійне стадо. Саме так господарство пережило минулу зиму: у розпал молочної кризи здали близько 600 бичків, отримавши необхідні кошти.

Втім, планувати такі маневри стає дедалі складніше — ринок м’яса змінюється настільки швидко, що прогнози втрачають сенс уже за кілька місяців.

«Планувати наперед не виходить — ще три місяці тому за бичками їхали й просили м’ясо, а сьогодні воно нікому не потрібне», — зазначає керівник господарства.

Диверсифікація збуту: від чотирьох заводів до експорту в Молдову

Господарство здає молоко одразу чотирьом заводам, диверсифікуючи ризик усередині країни. Але навіть цього виявляється недостатньо, тож пошук збуту виходить за межі внутрішнього ринку.

За словами Петра Струсевича, з Молдови вже надходять запити на молоко, і він розглядає експортний напрям як реальну альтернативу, якщо внутрішній ринок і надалі диктуватиме ціну в мінус.

Навіть найкраща продуктивність не рятує від збитковості

Особливо показовим є те, що йдеться про господарство з інтенсивною моделлю виробництва: воно входить до так званого клубу «40 літрів», а середня корова дає близько 11 тис. літрів на рік. Тобто навіть найвища продуктивність не компенсує повністю розрив між ціною та собівартістю — а для господарств зі скромнішими показниками нинішня цінова ситуація фактично означає роботу в мінус.

Висновок

Кейс «Велес-Віта» демонструє, наскільки вразливими стали навіть великі, технологічно розвинені молочні господарства перед різкими ціновими коливаннями. Диверсифікація напрямів — поєднання молочного та м’ясного скотарства, робота одразу з кількома переробниками та пошук експортних каналів — сьогодні виглядає не як стратегія розвитку, а як необхідна умова виживання галузі за нинішньої цінової кон’юнктури.