Масштаби падіння поголів’я ВРХ в Україні

Молочне скотарство України переживає критичний період. За даними Держстату, станом на 1 серпня 2026 року в країні утримується 1,75 млн голів великої рогатої худоби, з яких 932,6 тис. становлять корови. За останній місяць поголів’я зменшилося на 0,9% (15,9 тис. голів ВРХ та 8,6 тис. корів), але річна динаміка набагато гірша.

У річному вимірі темп скорочення стає катастрофічним. Загальне поголів’я ВРХ впало на 400 тис. голів (19%), а кількість молочних корів зменшилася на 208 тис. голів, або на 18%. Ці цифри відображають глибоку кризу, яка охопила сектор тваринництва.

Різні темпи скорочення: господарства населення проти промислових підприємств

Вплив кризи розподіляється вкрай нерівномірно. Господарства населення (присадибний сектор) зазнають найбільш катастрофічних втрат.

Сектор	Поголів’я ВРХ (тис. голів)	Молочні корови (тис. голів)	Річна динаміка ВРХ	Річна динаміка корів
Господарства населення	798,1	539,8	-35%	-29%
Промислові підприємства	953	392,8	+3%	+3%
Разом по Україні	1751,1	932,6	-19%	-18%

Станом на початок серпня у приватних господарствах утримується 798,1 тис. голів ВРХ та 539,8 тис. корів. За рік поголів’я скоротилося на 35%, а корів — на 29%. Це свідчить про масовий відхід малих виробників з ринку.

На противагу цьому промисловий сектор демонструє позитивну річну динаміку. На великих підприємствах утримується 953 тис. голів ВРХ та 392,8 тис. корів — на 3% більше, ніж роком раніше. Однак у липні 2026 року темп зростання сповільнився: кількість корів на підприємствах зменшилася на 3,8 тис. голів, або на 1% за місяць.

Економічні причини кризи молочного виробництва

Основну причину скорочення стад назвала Асоціація виробників молока — несприятливе поєднання трьох факторів: зростання собівартості виробництва, низькі закупівельні ціни на молоко-сировину та загроза подорожчання кормової бази.

Тиск на виробничі витрати

Дорожче пальне збільшує видатки на логістику та заготівлю кормів. Обмежена пропозиція добрив на ринку в поєднанні з високими транспортними витратами створює передумови для подальшого подорожчання кормової бази. Господарства змушені закуповувати корми за вищими цінами, не маючи можливості відповідно підняти ціни на молоко.

Недостатня рентабельність

Поточні закупівельні ціни на молоко-сировину в кращому випадку дозволяють окремим господарствам працювати на межі рентабельності, а в гіршому — призводять до прямих збитків. За таких умов фермери втрачають мотивацію розширювати стада, натомість приймають рішення про вибракування худоби.

Статистика забою як індикатор глибини кризи

Тенденція масового скорочення стад підтверджується даними по забою. У період січня-липня 2026 року обсяги забою ВРХ становили 79,24 тис. тонн, що на 6% перевищує показник аналогічного періоду 2025 року. У липні цифра зросла ще на 2% порівняно з червнем. Це означає, що фермери не лише припиняють розведення, а й активно позбуваються наявного поголів’я.

Вплив військових дій на молочне скотарство

Додатковим чинником нестабільності залишається збройний конфлікт. Господарства в прифронтових регіонах змушені релокувати стада до центральних та західних областей через постійну загрозу обстрілів. Процес переміщення худоби потребує значних витрат, осяжує розтягнутися на довгий період і часто супроводжується втратами поголів’я.

Державна підтримка як один з векторів відновлення

Усвідомлюючи масштаб проблеми, держава розширила програму підтримки молочного скотарства. Для агровиробників, які змушені були релокувати підприємства з прифронтових територій, компенсацію вартості будівництва та реконструкції тваринницьких комплексів збільшено до 50%.

На сьогодні державну компенсацію потенційно може отримати 31 підприємство, що реалізує проєкти будівництва тваринницьких комплексів. Ця заходи спрямовані на стабілізацію промислового сектору, який наразі є основною опорою виробництва молока в Україні.

Перспективи розвитку молочного скотарства

Поточна ситуація ставить перед молочним скотарством суворі виклики. Збереження тенденції масового скорочення малих господарств означає концентрацію виробництва молока на промислових підприємствах, які краще адаптовані до коливань цін та мають більші можливості для оптимізації виробничих процесів. Однак висока концентрація створює ризик залежності ринку від невеликої кількості великих виробників і зменшує дохідність у сільських спільнотах.