ВАР виступає проти пріоритету експорту шроту та макухи

Всеукраїнська аграрна рада (ВАР) закликає уряд не включати шрот і макуху до переліку вантажів, які отримують пріоритет під час експортних перевезень, перетину державного кордону та портової перевалки. На думку аграріїв, такі пропозиції, що неодноразово лунали від представників переробної промисловості, суперечать інтересам не лише агровиробників, а й держави в цілому.

Чому шрот і макуха потрібні всередині країни

«Шрот і макуха потрібні українському тваринництву та птахівництву як білкова складова кормів. Вони також можуть використовуватися у виробництві біогазу, як органічні добрива або сировина для їх виробництва», — зазначають аграрії.

За незмінної пропозиції прискорення експорту цих продуктів посилить конкуренцію за них на внутрішньому ринку. «Це підвищить собівартість молока, м’яса та яєць, погіршить економіку біогазових проєктів і доступність органічного живлення рослин», — наголошує ВАР.

Вплив на експортну логістику

Водночас надання шроту та макусі пріоритету в експортній логістиці означатиме обмеження доступу до неї для інших аграрних вантажів. «Пріоритет для шроту та макухи звужуватиме доступ інших вантажів до дефіцитних залізничних маршрутів, прикордонних переходів, суховантажних терміналів і суднових вікон», — підкреслюють у ВАР.

За даними Мінагрополітики, у вересні фактичний експорт основних аграрних товарів становив 2,17 млн тонн. Із цього обсягу залізницею було перевезено 871,6 тис. тонн, морським транспортом — 1 145,8 тис. тонн, зокрема через порти Дунаю — 992,2 тис. тонн.

За оцінками ВАР, у разі надання шроту та макусі пріоритету їхній експорт може сягнути 380–390 тис. тонн на місяць. Разом із запропонованою УКАБ квотою пріоритетного експорту соняшникової олії у 400 тис. тонн на місяць це становитиме близько 36% усіх наявних експортних потужностей. «У разі якщо пріоритетні вантажі будуть спрямовані на Дунай, що є найбільш зручним напрямом для їх експорту, цей канал буде завантажений ними на 68%», — зазначають у ВАР.

Валютна виручка: чи є сенс?

Водночас пріоритетний експорт шротів не має очевидного обґрунтування і з точки зору валютної виручки. Зокрема, у Констанці соняшниковий шрот оцінюється у 255–265 дол. США за тонну, тоді як продовольча пшениця з вмістом білка 12,5% та кукурудза — у 272–275 дол. США, фуражний ячмінь — 265–268 дол. США. Ріпаковий шрот коштує 280–290 дол. США, тоді як соя — 460–470 дол. США, а насіння ріпаку — 535–545 дол. США за тонну.

«Витіснення цих культур з експортних каналів на користь шротів не гарантує збільшення валютної виручки на тонну вантажу, а може призвести до її зменшення», — йдеться у зверненні.

Удар по малих і середніх агропідприємствах

ВАР також звертає увагу на наслідки для малих і середніх агропідприємств, які вже стикаються з низькими цінами та проблемами реалізації врожаю. «Зменшення можливостей експорту зернових та олійних культур посилюватиме тиск на закупівельні ціни та затримуватиме їх реалізацію. Найбільше це вдарить по малих і середніх господарствах, які вже потерпають від низьких цін і неможливості своєчасно продати врожай та профінансувати наступний виробничий цикл», — заявляє ВАР.

Запропонований підхід фактично створює механізм перерозподілу доходів на користь великих переробників. «Вони отримують перевагу у збуті побічної продукції, тоді як первинні виробники втрачають альтернативні канали реалізації врожаю, а внутрішні споживачі шроту та макухи сплачують більше. Держава не повинна створювати умови для збагачення однієї групи учасників ринку за рахунок сільськогосподарських виробників та інших галузей української економіки», — наголошується у зверненні.

Заклик до уряду

ВАР закликає уряд не включати шрот і макуху до переліку вантажів, яким надається пріоритет під час експортних перевезень, перетину державного кордону та портової перевалки, а також забезпечити рівні й прозорі умови доступу виробників та експортерів аграрної продукції до дефіцитної транспортної інфраструктури.