Порожня пластикова тара з-під пестицидів перестала бути «невидимим» сміттям. Якщо раніше її накопичення на складах чи спалювання було питанням совісті фермера, то у 2026 році це стало питанням фінансового виживання. Система управління небезпечними відходами перейшла у фазу тотального контролю. Це передбачено Законом 2320-IX, що вступив у дію в 2026 році, пише Zemliak.com.
Головна зміна відбулася в кабінетах бухгалтерів фермерських господарств. Звіти про утилізацію тари тепер синхронізовані з податковими накладними.
- Як це працює: Система автоматично звіряє обсяги закуплених препаратів із кількістю зданих порожніх каністр.
- Результат: Якщо фермер придбав 100 каністр навесні, а до кінця сезону здав на переробку лише 20, система автоматично надсилає сповіщення про невідповідність. «Загубити» решту 80 одиниць без наслідків більше не вдасться.
Часи, коли екологічні інспектори обмежувалися попередженнями, минули. У 2026 році штрафи за неправильне поводження з небезпечними відходами зросли у десятки разів.
Спеціалісти наголошують: обов’язок фермера — забезпечити фізичне повернення тари ліцензованим операторам. Невиконання законодавства передбачає покарання:
- Неподання або подання неправдивих даних до інформаційної системи: штраф від 34 000 грн.
- Відсутність актів утилізації: якщо кількість закупленої тари за податковими накладними не збігається з обсягом зданої на понад 10%, це автоматично ініціює позапланову перевірку Державної екологічної інспекції.
«Сьогодні аграрію банально дешевше офіційно передати тару ліцензованому оператору, ніж ризикувати величезними штрафами чи намагатися домовитися. Каністра тепер — це не сміття, а підзвітна одиниця, статус якої перевіряється так само суворо, як і рух грошових коштів», — зазначають експерти галузі.
Для тих, хто працює на зовнішні ринки, екологічна звітність стала обов’язковою. У межах адаптації до норм Євросоюзу, наявність «чистої» історії поводження з хімікатами стала однією з умов для отримання сертифікатів на експорт зерна. Без актів про належну утилізацію тари фермеру стає значно важче (а іноді й дорожче) продати врожай європейським трейдерам, які дедалі прискіпливіше ставляться до екологічного сліду продукції.