Сезон 2025 року українські аграрії описують як контрастний і непередбачуваний. Про це йшлося під час дискусії фермерів на Агро Форсажі 2.0, який був організований AgriLab, де учасники поділилися власними спостереженнями та технологічними рішеннями.
На Кіровоградщині фермери зіштовхнулися з розтягнутою посухою, яка «з’їдала» потенціал ще до повноцінної вегетації, а під кінець сезону додала дощів у розпал жнив.
«За п’ять років уже два — неврожайні. Дощі стали короткими та різкими, сухі періоди — довшими. Працюємо в новій реальності й виграємо точністю», — зазначив Сергій Таровик (ПП «Шанс»).
На півдні Полтавщини ситуація не краща: карта вологозабезпечення змістилася настільки, що нинішні показники нагадують Крим п’ятнадцятирічної давнини. Там, де ще сім років тому нормою були 10–12 т/га кукурудзи, сьогодні гарним результатом вважають 8 т/га. Натомість Київщина та центральні області балансують між крайнощами — локальними надлишками опадів і дефіцитом тепла, які змінюються періодами нестачі вологи.
У такій динаміці універсальні рецепти більше не працюють. Кожен регіон потребує власної технологічної стратегії.
Основні висновки з панелі:
-
Перегляд інтенсивності обробітку ґрунту. Відмова від плуга там, де він економічно не виправданий, і перехід на глибоке рихлення, яке руйнує плужну підошву, зберігає вологу та забезпечує кореням більший об’єм.
-
Мінімізація кількості проходів техніки. «Один посівний комплекс — і відразу в посів», — звучало як правило: кожен додатковий прохід означає втрату вологи.
-
Дисципліна ґрунтових гербіцидів. Коли погодні «вікна» короткі, саме вчасне внесення ґрунтових препаратів гарантує чистий старт і контроль бур’янів.
Точність стала ключовим фактором виживання. В умовах нестабільності аграрії дедалі частіше покладаються на автопілот, секційний контроль, технологічні колії, а також резервні рішення на випадок перебоїв супутникової навігації. Такий підхід дозволяє зберігати структуру ґрунту та забезпечувати рівномірні сходи.
Читати по темі: Українське землеробство під тиском зміни клімату: чому зміна технологій вирощування — не тренд, а умова виживання?
На запитання про трійку прибуткових культур більшість фермерів назвали соняшник, кукурудзу та ріпак. Соняшник утримує лідерство завдяки сприятливій кон’юнктурі ринку олійних, слабшим врожаям у Південній Європі та досвіду українських виробників. Водночас аграрії наголошують: стабільність культури — не привід ігнорувати сівозміну.
«Соняшник стабільний, але “щороку” — це шлях до проблем. Прибуток сезону не має руйнувати ґрунтовий капітал наступних років», — зазначили учасники дискусії.
У посушливих зонах дедалі частіше опорою стають озимі культури, які краще використовують осінньо-зимову вологу й уникають літньої спеки. Отже, стратегія майбутніх років — не пошук «культури сезону», а створення матриці з клімату, вологи, строків та логістики. Кукурудза в цій системі може скорочувати площі, але залишатиметься важливою складовою: технологія, строки, густота — все під калькулятор.
Сезон 2025 підтвердив: аграрії, які першими адаптуються до змін клімату, технологічних викликів і логістичних ризиків, залишаються у виграші. Точність, дисципліна й розуміння своєї «польової географії» стають головними перевагами сучасного фермера.
