Зміни клімату в Японії впливають на традиційне сільське господарство, змушуючи фермерів переорієнтовуватися з вирощування мандаринів-міканів на авокадо. Підвищення середньорічних температур у регіоні призводить до того, що звичні зони для вирощування міканів стають менш придатними, тоді як умови для авокадо, навпаки, поліпшуються.
Регіональні ініціативи та дослідження
Префектура Ехіме, яка є одним із ключових виробників міканів у країні, активно підтримує фермерів, надаючи саджанці авокадо для освоєння невикористовуваних сільськогосподарських земель. Така ініціатива виникла у відповідь на спекотні літа останніх років, що спричиняють сонячні опіки та погіршення якості врожаю мандаринів. Своєю чергою, влада Сідзуоки визначила для себе амбітну мету стати провідним виробником авокадо в Японії протягом наступного десятиліття, виділивши 18 мільйонів ієн (приблизно 118 тисяч доларів) на дослідження та інновації у цій галузі.
Серед переваг вирощування авокадо у Сідзуоці відзначається близькість до основних споживчих ринків, що дозволяє забезпечувати поставки стиглих плодів. Авокадо, висаджені у відкритому ґрунті, приносять урожай вже через кілька років після висадження — швидше, ніж мікан. Разом із тим влада наголошує на необхідності відбору зимостійких сортів та впровадженні систем контролю якості та сталого вирощування.
Вплив кліматичних змін та перспективи розвитку
За даними Національної організації сільськогосподарських та продовольчих досліджень Японії (NARO), оприлюдненими у березні, зміна клімату суттєво зміщує зони, придатні для вирощування як міканів, так і авокадо. Для мікану оптимальними залишаються температури в межах 15–18°C, і навіть незначне потепління підвищує ризик сонячних опіків, що знижує врожайність.
Згідно з прогнозами NARO, вже до середини XXI століття регіони, придатні для виробництва міканів, пересунуться на північ Японії та вздовж узбережжя Тихого океану і Японського моря. До кінця століття основні виробничі зони у Кагосімі, Ехіме, Вакаямі та Сідзуоці можуть втратити свою актуальність у разі середнього або високого рівня викидів парникових газів. Натомість нові території у Ніїгаті та Тоямі можуть стати новими центрами вирощування міканів.
Щодо авокадо, то площі під цією культурою, за очікуваннями, зростуть у 2,5–3,7 разів до середини століття та у 7,7 разів — до кінця. У разі максимальних викидів парникових газів, близько 95 тисяч квадратних кілометрів території Японії потраплять до температурної зони, придатної для вирощування авокадо, включаючи рівнини Канто та півострови Ідзу і Босо.
“Підвищення температури змінює умови вирощування авокадо у Японії. Прогнози вказують на те, що традиційні райони вирощування мікану («мікан» – це японський мандарин, Citrus unshiu) можуть стати все більш непридатними, тоді як зони виробництва авокадо розширюються”.
Наразі розвиток авокадового виробництва в Японії стримується обмеженою кількістю дозволених агрохімікатів, невизначеністю щодо оптимальних сортів для місцевого клімату та вразливістю до тайфунів. Однак спеціалісти NARO підкреслюють, що налагодження стабільного внутрішнього виробництва з високою якістю продукції може дозволити японським авокадо успішно конкурувати з імпортними аналогами у довгостроковій перспективі.
