Період з 26 лютого до 4 березня на Львівщині характеризувався теплою з невеликими опадами погодою. Максимальна температура повітря сягала позначки 13,7 °С, на поверхні ґрунту 17,8 °С (2.03), мінімальна знижувалася до -5,4 °С (27.02). Опади випали в кількості 1,4 мм. Сніговий покрив повністю зійшов з полів 1.03. Ґрунт у денні години талий, сильно зволожений, у нічні — невелике промерзання до 1-2 см.
Про це повідомив Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН на своїй сторінці в мережі Facebook.
За результатами повторного відбору рослин на життєздатність методом відростання меристеми (сівозміна відділу технологій у рослинництві) встановили, що у пшениці озимої за сівби 26.09 (сорт Співанка поліська) середня висота рослин дорівнює 10,2 см, коефіцієнт кущіння — 3,6, середня кількість вторинних коренів на 1 рослині — 4,8 шт., за сівби 7.10 (сорт Співанка поліська) — відповідно 8,9 см, 1,3 (30 % рослин у кущінні) та 1,1 шт., за сівби 20.10 (сорт РЖТ Белалур) рослини є у фазі 2-4 листків (3,9 % у кущінні).
«3 березня під час огляду полів з пшеницею озимою відзначили окремі плями з ознаками повного відмирання надземної вегетативної маси: поодинокі за сівби 26.09, більшою мірою — за строків сівби 7.10 та 20.10. Рослини виходять із зими у виснаженому стані, особливо висіяні пізніше від оптимальних строків. Вплинуло, зокрема, те, що їх осінній розвиток проходив за дефіциту активних та ефективних температур», — зазначають науковці.
Додають, що ІІІ декада лютого відзначалася вкрай нестабільним температурним режимом: денні температури повітря піднімалися до 8-9 °С, нічні знижувалися до -8 – -5 °С. Сніговий покрив танув удень, змінював свій фізичний стан до більш теплопровідного, тепле денне повітря легко проникало до ґрунту, який переставав бути достатньо «зцементованим» — сильнозамерзлим, до того ж глибина промерзання зменшувалася й внаслідок надходження плюсових температур з глибших шарів ґрунту. Створювалися умови, коли й так менша кількість на кінець зими запасів цукрів швидко використовувалася на дихання, що й призвело до виснаження рослин. Вони проявляють вуглеводне голодування, є ризики пошкодження грибковими хворобами.
Зазначається, що стійкого переходу до температур, близьких та вищих від біологічного мінімуму, не спостерігаємо. Озимі культури перебувають у стані вимушеного зимового спокою.
Науковці інституту надали свої рекомендації для подальших дій за тих умов, що склалися на Львівщині:
- Для активізації ростових процесів озимих зернових після зимового спокою рослин проводять І підживлення — регенераційне. Критерієм для визначення дози азотних добрив є кількість рослин на одиниці площі та їх розвиток, а ефективний строк у наших умовах — період активного росту протягом 10-15 діб після відновлення вегетації. Коефіцієнт використання поживних речовин у цей час найбільший і сприяє відновленню та кращому розвитку надземної поверхні і кореневої системи.
- Розпочинати підживлення слід із слабше розвинутих посівів (2-4 листки, початок кущіння) та густотою рослин 350…400 шт./м2 орієнтовно N45‒60 (130-180 кг/га аміачної селітри); завершувати — на площах з кращим розвитком рослин (3-5 і більше пагонів) і густотою 450-500 шт./м2, орієнтовна доза добрив N30‒45 (90-130 кг/га аміачної селітри).
- За умов пізнього відновлення вегетації (після 1 квітня) проводять перше азотне підживлення на всіх площах пшениці озимої незалежно від стану розвитку рослин. Доза азоту в І підживленні становить 25-30% повної норми внесення елемента.
- Традиційним для першого підживлення є застосування аміачної селітри, яка містить дві форми азоту: нітратну та амонійну. Добриво фізіологічно кисле (100 кг нейтралізується 74 кг СаСО3), водорозчинне, гігроскопічне. За внесення аміачної селітри та надлишку вологи значна частина нітратного азоту вимивається в нижні шари ґрунту, внаслідок чого азот стає недоступним для живлення рослин.
- Основним азотним добривом для зернових колосових культур є КАСи, які мають високу фізіологічну активність, що зумовлена наявністю трьох форм азоту (нітратна, амонійна, амідна). Оптимальні терміни внесення КАСів — по мерзлоталому ґрунту та у фазі кущіння. Втрати азоту при застосуванні КАС не перевищують 10%, тоді як із гранульованих азотних добрив — 30-40%.
- За недостатнього внесення фосфорно-калійних добрив з осені весняне підживлення рослин азотними добривами може бути малоефективним. Можна використовувати азотно-фосфорно-калійне добриво (200-250 кг/га) або суміш з аміачною селітрою (по 100 кг/га кожного).
- Застосовувати високі дози у першому весняному підживленні недоцільно, тому що більший ефект забезпечує роздрібне внесення азотних добрив у найбільш відповідальні етапи формування елементів продуктивності та якості зерна.
Алла Гусарова, SuperAgronom.com, 2026