Те, що повномасштабна війна призведе до серйозних проблем в економіці, було зрозуміло вже на самому її початку. Якщо розглядати ситуацію на Городнянщині в Чернігівській області, то тут насамперед страждає сільське господарство – адже регіон переважно аграрний, до того ж територія була під окупацією і нині вважається територією можливих активних бойових дій, тому вона досі не розмінована. Прикордонна зона постійно перебуває під обстрілами та потерпає від проникнень ворожих диверсантів. Особливо небезпечною для проведення сільгоспдіяльності є 20-кілометрова зона від кордону. Про це пише газета Новини Городнянщини.
Фермерське господарство «ДЖАЛ», яке обробляє землі у прикордонні Городнянщини. Про історію господарства розповіла директорка його представництва Тетяна Солонець. За її словами, самому «ДЖАЛу» вже 25 років. На Харківщині вільної землі для розвитку вже майже не залишалося, і тоді господарство почало працювати в інших регіонах – на Чернігівщині, Сумщині, Дніпропетровщині, Полтавщині. На Городнянщину «ДЖАЛ» прийшов у 2015 році, вигравши на земельному аукціоні ділянку близько 100 гектарів у Володимирівці.
Нині земельний банк господарства становить 2500 гектарів, із них 2000 обробляються, а решта 500 – заміновані або заліснені. Власникам паїв, які не використовуються, підприємство все одно сплачує орендну плату.
«Наше підприємство на Харківщині у минулому році було вщент розбите КАБами. У 2022-му ми опинились в окупації, в якій знаходились понад рік. Росіяни тоді трохи нанесли шкоди нашій техніці, але не тотально – ми встигли частину засобів вивезти на підконтрольну Україні територію, як і частину урожаю 2021 року, який не встигли розікрасти окупанти. Саме це й дало можливість нам продовжувати й розвивати свою діяльність на Чернігівщині», – розповідає Тетяна Михайлівна.
Основна частина земельного банку «ДЖАЛу» в Городнянському районі розташована поблизу Володимирівки – у Ільмівці, Ваганичах, Дроздовиці, Кузничах та Хотівлі. Також обробляють землі у Ріпкинському та Чернігівському районах.
У 2021 році в Ріпках господарство придбало базу площею 4,2 га. Там почали демонтаж старих конструкцій та будівництво нових. Встигли збудувати зерносушарку та склади. Планували надалі розширення – будівництво ще однієї зерносушарки, силосів та повноцінного елеватора. Цим планам завадила війна, але тепер підприємство знову повертається до ідеї розширення виробництва.
Нова комп’ютеризована техніка дозволяє обробляти більші площі із залученням меншої кількості людей. Водночас господарство відчуває дефіцит кадрів: у селах мало працездатного населення, а війна і мобілізація ускладнюють пошук. Проте ті, хто працює, за словами директорки, є дуже дружним, згуртованим і працьовитим колективом.
«Станом нинішніх наших полів і посівів я як агроном задоволена. Поля чистенькі, не забур’янені, що коштувало нам немалих зусиль, бо вони були достатньо занедбані. Як юрист я добре орієнтуюсь у стані справ на земельному ринку і роблю все можливе, щоб зацікавити людей бути саме нашими орендодавцями. Адже ми стоїмо на шляху стабільності й розвитку, плануємо розширювати виробництво – щоб у людей була і робота, і вони вчасно отримували свої кошти у повному обсязі – як заробітну плату, так і за оренду паїв», – підкреслює Тетяна Солонець.
Алла Гусарова, SuperAgronom.com
