За останні роки площі під часником в Україні кардинально не змінились. Зокрема, у 2021 р. культурою засадили 2,3 тис. га, у 2022 р. — 2 тис. га, у 2023 р. — 2,04 тис. га, а у 2024 р. — 2,1 тис. га. За цей період середня врожайність становила — 9-9,2 т/га, а загальний врожай в межах 2 тис. т.
Найбільше часнику вирощують у Львівській, Вінницькій, Київській та Житомирській обл.
Оскільки посівні площі практично незмінні, то цьогорічний врожай знову ж очікується на рівні 1,5-2 тис. т. Продукт останніми роками споживається суто на внутрішньому ринку.
Також Україна імпортує значний обсяг часнику, щоб покрити нестачу. Частка імпорту, залежно від року, становить від 20 до 40%. На українських прилавках переважає імпортний часник з Китаю, Єгипту та Іспанії.
Тобто часник має попит на українському ринку, але його вирощування не є популярним. Серед всіх напрямів овочівництва в Україні домінує вирощування овочів борщового набору. А от часник — залишається другорядним.
В Україні майже не залишилося промислових виробників товарної продукції, які мали б більш-менш сучасні технології виробництва та зберігання і могли видавати на ринок якісну продукцію. Також виробники не вдосконалюють технології, і замість врожайності в 11-12 т/га, збирають всього 4-5 т/га. А це впливає на економіку виробництва. Проблеми є і з посадковим матеріалом, який фактично відсутній.
«Маючи величезний потенціал у цій царині, у нас відстежується повна неготовність стати частиною міжнародної продовольчої системи з її правилами, законами та можливостями. Рано чи пізно ми станемо членами великої сім’ї ЄС, і там буде тільки два варіанти: або ми конкуруємо з іспанцями за глобальний ринок Європи, або поляки завозять нам дешевий мексиканський часник по $1,5 за кг, не кажучи вже про «азійський продукт», який у Піднебесній вирощують для країн третього світу», — розповівє Михайло Сорока, директор компанії «АГРОМОММ».
