Українські фермери мають готуватися до виконання вимог нітратної директиви ЄС — навіть попри те, що відповідне законодавство в Україні ще остаточно не сформоване. Про необхідність поступової підготовки на регіональному діалозі між Урядом та бізнесом у Миргороді розповіла представниця громадської організації «Екодія» Ірина Козакова. Про це повідомляє agronews.ua.
За її словами, нітратна директива — це частина більшої водної рамкової директиви ЄС, яка регулює захист водних ресурсів від надмірного забруднення азотом. Проблема актуальна і для України: дослідження, проведене Українським центром європейської політики на основі даних МОЗ за 10 років, зафіксувало підвищений рівень нітратного забруднення у кількох областях.
«Чи треба це робити зараз? Ну, ви ж чистите зуби кожного дня. Уявіть свою ферму як живий організм, який потребує догляду», — закликала Козакова.
Що вимагає нітратна директива
Основні вимоги директиви стосуються чотирьох напрямків. По-перше, максимальна річна кількість азоту з органічних добрив не може перевищувати 170 кг на гектар. По-друге, встановлюються чіткі заборонені періоди для внесення органічних добрив — зокрема, з 15 листопада по 15 березня. По-третє, фермери зобов’язані мати належні потужності для зберігання гною — щонайменше на чотири місяці. По-четверте, для господарств із рослинництвом обов’язковим є розроблення планів використання азоту.
Дослідження показало, що 24% фермерів не дотримуються заборони на внесення добрив у зимовий період, а 12% ігнорують цю вимогу щодо рідких органічних добрив. При цьому серед порушників — чимало великих підприємств із земельним банком понад 10 000 га.
«Якщо ви вносите добрива взимку, рослина спить і нічого не бере. Через сніг азот змивається в річку або ґрунтові води, а ви втрачаєте той активний азот, ту поживну речовину, за яку ви платите. І це просто ваші збитки», — наголосила Козакова.
Зберігання гною — найбільша проблема
Найгірша ситуація, за даними дослідження, склалася зі зберіганням гною. У багатьох господарств немає постійного резервуару, і гній просто лежить на землі без водонепроникної платформи. Це означає, що під час дощів і снігопадів азот безповоротно вимивається.
Вимоги до зберігання гною передбачають: водонепроникну платформу, щонайменше два резервуари — щоб один накопичувався, поки інший консервується, окреме відведення сечі для ефективнішого використання обох фракцій, а також бажане накриття для запобігання просочуванню. Сховища для гною мають бути на відстані щонайменше 25–100 м від водойм залежно від їх розміру.
«Не розглядайте сховище для гною як проблему. Розглядайте його як холодильник, де ви зберігаєте цінний ресурс. Якщо картопля лежить посередині кухні — вона згниє. Те саме з гноєм», — пояснила Козакова.
Чи обов’язково виконувати вимоги вже зараз
Наразі в Україні ще не визначені вразливі зони відповідно до нітратної директиви, тому формально вимоги поширюються не на всіх. Однак, як зауважила Козакова, досвід Польщі свідчить: спочатку там теж планували обмежити вимоги лише певними зонами, але зрештою вся країна була визнана вразливою зоною і всі фермери зобов’язані виконувати ці правила.
«Якщо ми все одно не уникнемо вступу до Європейського Союзу і хочемо туди, ми маємо дотримуватися цих вимог. Якщо ви вже продаєте товари там — це обов’язкова умова», — підкреслила вона.
Для практичної допомоги фермерам організація «Екодія» розробила калькулятор ємності гноєсховищ у форматі Excel, який дозволяє розрахувати всі фракції гною залежно від розміру стада та обрати оптимальний тип сховища.
Інструмент враховує кілька видів відходів: гній у корівнику, сечу в корівнику, а також суміш гною і сечі — як у приміщенні, так і на вигульному майданчику чи пасовищі. Фермер може обрати тип зберігання — лагуна, резервуар, бетонний майданчик або бурти на пасовищі — і калькулятор автоматично розрахує необхідні обсяги.
Крім того, інструмент допомагає оцінити реальну агрономічну та фінансову цінність гною як добрива. За словами Козакової, навіть для невеликої ферми ці цифри виявляються досить значними — і змушують по-новому поглянути на гній не як на проблему, а як на ресурс.
Додатково в калькуляторі передбачено так званий «азотний паспорт» — інструмент, який дозволяє фермеру самостійно перевірити, чи відповідає його господарство вимогам нітратної директиви вже зараз.