Україна має колосальний аграрний потенціал, однак нині використовує його лише на третину. Про це заявив міністр аграрної політики Віталій Коваль під час International Invest Summit. Jazz Business, аналізуючи можливості українського агроекспорту та шляхи для його розширення. У порівнянні з європейськими країнами, зокрема Данією, ефективність використання с/г землі в Україні у 15 разів нижча, пише agronews.ua.
Читай нас також у Viber та Telegram.
«Один гектар української землі дає близько 1000 євро валютної виручки, у Данії — 15 000 євро. Це співвідношення 1 до 15», — зазначив Коваль.
Основна причина такої ситуації, за його словами, криється у відсутності глибокої переробки та експорт сировини замість готової продукції з доданою вартістю.
«Так, середня ціна однієї тонни агроекспорту з України у 2023 році становила 291 євро, тоді як у країнах ЄС — понад 1500 євро», — зазначив він.
Із Ковалем погодилася менеджерка з розвитку аграрних ринків та комунікацій Програма USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) Ірина Попова. Вона додала, що потрібно шукати не просто додану вартість, а глибинну переробку – концентрати, глюкозу, ізоляти.
«Це той шлях, де український бізнес ще не конкурує в повну силу», — заявила Попова.
Хоча 2024 року спостерігалося зростання експортної вартості на 25%, ситуація залишається критичною. Україна переважно експортує пшеницю, кукурудзу, ячмінь, але має потенціал продавати продукти глибокої переробки — олії, крахмаль, амінокислоти, глютен тощо.
Куди експортуємо зараз:
- 52% аграрного експорту йде до Європейського Союзу (до повномасштабного вторгнення — лише 29%);
- 14% — на ринки Близького Сходу;
- 10% — до Африки;
- 9% — Південно-Східна Азія;
- частка Китаю знизилась до 6%.
«Чим ширше буде географія експорту, тим стабільнішою буде країна», — наголосив міністр.
Як зазначив Коваль, від початку повномасштабної війни багато країн Балтії та Скандинавії відмовилися від російських постачань білкової групи (шротів, макухи). Саме тут Україна змогла оперативно зайняти звільнені ніші, і експорт переробленої олійної продукції зріс у рази.
«Ми замістили Росію та Білорусь у багатьох сегментах. Це приклад успішного імпортозаміщення і свідчення того, що у нас є потенціал не лише постачати сировину, а й бути конкурентними в переробці», — пояснив Коваль.
Але на історичних ринках України, таких як В’єтнам, росіяни залишаються впливовими: приїжджають після українських делегацій, обіцяють більше, і намагаються витіснити Україну.
Частка України від світового експорту становить лише 0,2%. «Ми — лише проблиск на світовій економічній карті, але дуже перспективний», — наголосив Коваль.
І це місце, за словами міністра, потрібно виборювати. Причому не лише географічно, а й у торговельних умовах: українські експортери часто стартують із гірших позицій, ніж їхні конкуренти.
Зокрема, Єгипет — головний партнер України в Африці, він забирає 1,4 з 2,6 млрд доларів агроекспорту до регіону, проте за інформацією міністра, польський експортер має на 30% кращі стартові умови в Єгипті, ніж український, через преференції ЄС.
Із В’єтнамом ситуація ще гірша: на українське зерно діють мита, тоді як на російське — ні.
«Наше завдання — знімати тарифні обмеження. Вирішення таких питань — це стратегічна задача держави та бізнесу», — зазначив міністр.
Тож, щоби стати впливовим гравцем на аграрній мапі світу, Україна має зробити щонайменше чотири важливих кроки:
- сфокусуватися на глибокій переробці;
- залучати інвестиції в інноваційні продукти;
- працювати над зняттям торгових бар’єрів спільно з бізнесом;
- будувати партнерства між державою, бізнесом і науково-освітніми центрами.
«Успіх агроекспорту не в гектарі — а в грамі доданої вартості», — підсумувала Ірина Попова.
