Про це повідомляє Укрінформ.
Люди почали виїжджати з Лиману ще задовго до початку повномасштабної війни – хто в місто, хто до більших сіл. Олег Пономаренко і сам після навчання поїхав до Одеси, де мав власний бізнес, але через складнощі вирішив повернутися до села.
Із дружиною вони тримають поголів’я корів, в’єтнамських свиней та птицю. На фермі також живуть віслюки й поні. Кілька років тому Пономаренко завів страусів, але розведення йшло погано і більше ними не займається. Тримали й овець. Нині у господарстві Пономаренків 60 корів.
«Донедавна в нас було 130 корів, але через відсутність кормів довелося зменшити поголів’я удвічі. У нас усе повисихало, це катастрофа. Раніше із 40 гектарів збирали по 800 тонн силосу, а тепер зі ста гектарів – лише 150 тонн. Нема чим кормити скотину, нема людей. Але добре, що тут не стріляють, а тільки пролітають. Можна жити», – розповів фермер.
Із молока родина Пономаренків виготовляє бринзу і вершки, сироватку використовують для телят і свиней. Продукцію з ферми доставляють у 20 м’ясо-молочних магазинів Одеси. За словами Олега, на його фермі – безвідходне виробництво. Навіть гній висушують та взимку топлять ним хату, замість дров.
А ще Пономаренки не байдужі до історії рідного краю, збирають різноманітні артефакти. Їхній будинок уже схожий на краєзнавчий музей, господар мріє розвивати цю справу і приймати туристів після війни.
