Навіть із кліматичними коливаннями останніх років — посухами на Півдні та зливами на Заході — умови для вирощування кукурудзи в Україні кращі, ніж у країн-конкурентів (Бразилія, Аргентина, Канада), що визначається вищою врожайністю. Проте маржинальність залишається нижчою порівняно до країн-конкурентів.
Про це та про способи підвищення маржинальності розповіла Оксана Боброва, керівниця напрямку Agrohub Benchmarking, в авторському блозі на Latifundist.com.
«Сезон 2023 року оголив парадокс. Кукурудза в Україні дала близько 10,1 т/га залікової врожайності, але точка беззбитковості — 9,6 т/га. У Бразилії врожайність нижча (≈7,6 т/га), проте й поріг окупності — 6,1 т/га; в Аргентині — 5,8 т/га при 4,8 т/га відповідно. Чому так? Одна з відповідей — структура витрат, — пояснює фахівчиня.
На прикладі 2023 року, коли близько 1285 дол./га був найвищим показником серед аналізованих країн по кукурудзі і помітно вище за ≈998 дол./га у Бразилії та Аргентині. По соняшнику ситуація ліпша: ≈948 дол./га в Україні проти ≈967 дол./га в Аргентині.
Така тенденція вказує на те, що часто висока врожайність забезпечується дорогими операціями та ресурсами — насамперед добривами і польовими роботами. Крім того, левову долю прибутку в українських аграріїв забирає логістика та зберігання зерна.
«Вартість транспортування з полів до елеватора, непередбачуваність маршрутів, черги в пікові періоди — усе це множить витрати і ризики. Варто зазначити, що в Україні залученість сторонніх перевізників становить до 85% обсягу перевезеного урожаю, — додала пані Оксана.
З огляду на сказане, для підвищення маржинальності виробництва кукурудзи вона рекомендує:
- Контролювати економіку гектару. Розкладіть собівартість на детальному рівні: не лише «матеріали + операції», а карти порогів окупності для кожного поля й контури зони ризику. Там, де точка беззбитковості небезпечно близько до планової врожайності, — інший режим витрат і технологій, інший рівень страхування.
- Висока увага до добрив. В «дорогих» культурах і полях увімкнути балансове живлення та диференційоване внесення: орієнтувати дози на винесення та реальний запас у ґрунті, а не на «середню температуру». Підвищити частку локалізованих внесень у культурах, де старт критичний. Зекономлені 5-10% на живленні — це часто +1-2 відсоткові пункти маржі без втрати врожайності.
- Стандартизувати «польові операції» як сервіс. Найдорожчі елементи — паливна карта, проходи техніки, простої. Впровадьте контроль виконання операцій в реальному часі. Ціна помилок оператора чи зайвого проходу комбайна в піковий день — це десятки доларів/га, помножені на тисячі гектарів.
- Інвестувати точково — туди, де найшвидший ROI. Для умов України це: моніторинг вологи в ґрунті, карти врожайності (щоб закрити «чорні діри» поля), вибіркове зрошення на конфігураціях із прогнозованими ризиками посухи.
Меланія Несмачна, SuperAgronom.com
