Фото: із відкритих джерел
Європейський органічний сектор за останнє десятиліття пройшов шлях від «нішевого» до повноцінного учасника аграрної політики ЄС, зокрема завдяки ширшій участі в формуванні рішень і фокусу на стійкості та інноваціях.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Європейський органічний сектор суттєво змінився за останні десять років і нині сприймається як повноцінний елемент продовольчої системи, а не вузька ніша. Про це в інтерв’ю FreshPlaza розповів Едуардо Куоко, який відзначив десятиріччя на посаді директора IFOAM Organics Europe.
Підсумовуючи період, Куоко називає ключовим словом «зрілість» і пояснює, що сектор перейшов від «автоматичного» зростання до більш усвідомлених рішень і критичнішого погляду на власний розвиток.
Зростання під тиском криз
За словами Куоко, на траєкторію органічного виробництва вплинули зовнішні шоки: пандемія COVID-19, війна в Україні та, згодом, напруження навколо Ормузької протоки. На цьому тлі сектору довелося відповідати на питання, чи можливо масштабуватися стійко та як діяти в період, коли зростання «не є заданим».
Водночас він зазначає, що з агрономічної точки зору органічні господарства можуть бути більш стійкими до зростання витрат, оскільки використовують менше добрив і пестицидів. Однак в інших аспектах, за його оцінкою, органічний сегмент залишається так само вразливим, як і решта агросектору.
Від регулювання — до участі у формуванні політики
Куоко також описує еволюцію ролі IFOAM Organics Europe: на старті його роботи команда налічувала п’ять людей і зосереджувалася переважно на регулюванні, тоді як нині організація, за його словами, має близько 35 співробітників і працює ширше — як учасник дискусій про внесок органіки в європейську політику.
Він наголошує, що органічне виробництво закріпило «структурне місце» в аграрній політиці, а одним із важливих етапів називає Європейський зелений курс (European Green Deal), у межах якого органіку просували не лише як метод виробництва, а і як інструмент політики.
Органіка — не лише про довкілля
Окремо Куоко підкреслює потребу дивитися на органічне виробництво «на 360 градусів», щоб його не сприймали виключно як «зелене» рішення. Серед аргументів він називає соціальні та економічні ефекти: органіка, за його словами, добре працює для оновлення поколінь у сільському господарстві, залучає більше молоді та жінок-підприємниць, а також підтримує розвиток сільських територій через локальні ланцюги постачання.
Крім того, він посилається на дослідження, які, за його словами, показують, що органічні фермери в середньому можуть мати кращі чисті доходи, ніж у традиційному виробництві.
Ринок і політика: «push & pull» та роль держзакупівель
Зростання органічного сектору Куоко пояснює поєднанням політичної підтримки та попиту з боку споживачів. Він зазначає, що в періоди високої інфляції споживачі продовжували купувати органічні продукти, але частіше шукали дешевші варіанти, що, на його думку, підсилює потребу в чіткій комунікації про суспільну «віддачу» вищої ціни.
Одним із важелів він називає публічні закупівлі, які, за його словами, є частиною ринку, що може безпосередньо спрямовуватися політикою. Куоко закликає до встановлення конкретних цілей — мінімальної частки органічних продуктів у громадському харчуванні (школи, їдальні тощо).
«Ми оцінюємо, що 10% збільшення частки органічних продуктів у публічних закупівлях може забезпечити суттєве зростання ринку, потенційно до рівня мільярдів євро на рівні ЄС, стимулюючи ширший попит і розширення ланцюгів постачання. Оцінки на основі даних ФАО також припускають, що 10% зсув попиту в бік органіки в ЄС може створити приблизно 44 000 додаткових робочих місць».
Він додає, що йдеться не лише про заміну продуктів, а й про ширшу трансформацію — менше харчових відходів, більше сезонних продуктів і кращий баланс харчування.
Понад 10% органічних земель у Європі та різні траєкторії країн
За словами Куоко, поза сектором органіку все ще часто сприймають як нішу, однак він вважає таке уявлення застарілим. Він також зазначає, що нині понад 10% сільськогосподарських земель у Європі є органічними, і сектор готовий масштабуватися далі за умови збереження принципів.
Водночас, за його словами, ситуація відрізняється між країнами: у Нідерландах він бачить значний потенціал зростання, а в Італії — сильне виробництво при можливості подальшого збільшення внутрішнього споживання.
Практики та інновації: без універсальних рішень
Говорячи про агропрактики, Куоко наголошує, що «універсального рішення» не існує, а сільське господарство є локаційно специфічним. Як приклад він згадує дискусію щодо no-till: технологію часто подають як рішення, але в традиційному землеробстві вона, за його словами, інколи може супроводжуватися збільшенням використання засобів захисту рослин.
Інновації він називає одним із драйверів органічного сектору: фермери свідомо обирають менше «входів», тому змушені шукати нові рішення. Серед напрямів, над якими працюють у межах проєктів організації, він згадує насіння, дрони та цифрові технології, додаючи, що напрацювання для органіки можуть бути корисними і для ширшого агросектору.
Виклики: релевантність для молоді та ризики грінвошингу
Серед майбутніх викликів Куоко називає необхідність залишатися релевантними для молодших поколінь, а також протидію грінвошингу — коли окремі гравці позиціонують себе «зеленішими», ніж є насправді. На його думку, сектору важливо продовжувати пояснювати, чому органіка є правильним вибором.
Біодистрикти як модель регіонального розвитку
Окремо він виділяє концепцію біодистриктів — регіонів, де органічне виробництво стає драйвером ширшого економічного розвитку. Такий підхід, за його словами, зближує фермерів з іншими секторами та підвищує стійкість сільських територій.