Фото: із відкритих джерел
У країнах Азії та Тихоокеанського регіону ризики для агровиробництва дедалі частіше проявляються одночасно — від кліматичних екстремумів і деградації земель до економічної волатильності. Про це йдеться в оцінці ФАО, представленій під час 38-ї Регіональної конференції ФАО для Азії та Тихого океану в Брунеї.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Майбутнє продовольчої безпеки в Азії та Тихоокеанському регіоні залежатиме не лише від обсягів виробництва, а й від здатності агропродовольчих систем витримувати шоки. Такий акцент прозвучав під час 38-ї сесії Регіональної конференції ФАО для Азії та Тихого океану, де обговорюють посилення стійкості агропродовольчих систем.
Коли ризики «накладаються» один на один
За оцінкою ФАО, у 10 із 39 країн регіону фіксують високі ризики щонайменше за двома вимірами одночасно. Ще шість країн, за даними оцінки, мають високий рівень уразливості одразу за чотирма ключовими категоріями ризиків: екологічною, кліматичною, соціальною та економічною. Ще чотири країни перебувають під тиском трьох вимірів ризику. У ФАО підкреслюють, що підхід «планування під один тип загрози» вже не працює, оскільки наслідки стають каскадними — від виробництва до доходів і доступу до якісного харчування.
Екологічні загрози: повені, землетруси, цунамі та деградація земель
Високі екологічні ризики, за оцінкою, характерні для 17 країн (44% регіону). Річкові повені та землетруси на високому рівні впливають приблизно на 19–20 країн, тоді як загроза цунамі є особливо значною — її високий рівень відзначено для 27 країн. Найвразливішими до повеней і сейсмічних подій залишаються Південна, Південно-Східна та Східна Азія, а острівні держави Тихого океану — до цунамі.
Окремо в матеріалі наголошено на деградації земель як факторі, що підсилює вразливість. У Бангладеш, М’янмі, Камбоджі та Лаоській НДР, за оцінками, понад 70% сільськогосподарських угідь можуть бути уражені деградацією, пов’язаною з несталим управлінням землями. Це означає нижчу продуктивність, гірший стан ґрунтів і слабшу здатність відновлюватися після стихійних лих.
Кліматичні екстремуми та збитки для агросектору
Регіон, як зазначено в огляді, пережив найтепліший рік за всю історію спостережень у 2024-му: температура була приблизно на 1,04°C вищою за середнє значення 1991–2020 років. Після цього посилилися екстремальні погодні явища. Зокрема, на Філіппінах зафіксували безпрецедентно пізній сезон циклонів — 12 штормів у період із вересня по листопад (понад удвічі більше за норму), що зачепило понад 13 млн людей. Також згадується тайфун Yagi, який спричинив руйнування в Китаї, М’янмі, Таїланді, В’єтнамі, на Філіппінах і в Лаоській НДР; повідомляється про понад 1 000 загиблих.
Повені у ФАО називають найчастішою та економічно найзбитковішою загрозою для Азії та Тихоокеанського регіону: вони знищують посіви, пошкоджують зрошувальні системи, призводять до загибелі худоби та розривають транспортні ланцюги. В огляді також наведено оцінку, що втрати сільського господарства від лих у світі еквівалентні близько 5% глобального аграрного ВВП, а на Азію припадає майже половина таких втрат.
Крім повеней і циклонів, у матеріалі згадуються ризики посух, піщаних і пилових бур, прибережних підтоплень, а також зміни у поширенні шкідників і хвороб через зсуви температурних і опадових режимів.
Забруднення ґрунтів і води як «прихований» тиск
Окремий блок оцінки стосується забруднення ґрунтів і водних систем. У матеріалі зазначено, що Азія стала одним із глобальних осередків використання агрохімікатів, а в поєднанні з проблемами поводження з відходами та промисловими скидами це веде до накопичення миш’яку, кадмію, свинцю, ртуті, мікропластику та інших забруднювачів.
Такі домішки, застерігає огляд, погіршують родючість ґрунтів, шкодять біорізноманіттю, порушують кругообіг поживних речовин і створюють ризики для здоров’я людей і тварин. Як приклад наведено дельту Бенгалії в Південній Азії, де інтенсивне відкачування підземних вод для зрошення прискорило мобілізацію миш’яку.
Економічна волатильність і вразливість імпортозалежних економік
Економічний ризик, за оцінкою, є високим у 18 країнах (46% регіону). Особливо вразливими названо економіки тихоокеанських островів через залежність від імпорту та чутливість до збоїв у морських перевезеннях. У матеріалі згадується, що криза в Червоному морі у 2024 році підвищила транспортні витрати та продовольчу інфляцію, а для малих острівних держав інфляційний ефект був майже удвічі вищим, ніж у більших азійських економіках.
Також зазначено, що волатильність умов торгівлі б’є по країнах, залежних від сировинного експорту, зокрема Монголії, Папуа—Новій Гвінеї та Тиморі-Лешті, де експортні доходи різко коливаються разом зі світовими цінами.
Малі виробники: ключові для продовольства, але найбільш уразливі
Азія та Тихоокеанський регіон, за даними огляду, є домівкою для 70% сімейних фермерів світу. Малі виробники (фермери, рибалки, скотарі та громади, що залежать від лісових ресурсів) забезпечують близько 80% продовольства регіону, але часто працюють на фрагментованих земельних ділянках і мають обмежений доступ до фінансування, зрошення, ринків, страхування та дорадчих послуг.
У матеріалі окремо підкреслено роль дрібномасштабного рибальства: воно підтримує засоби до існування близько 46 млн людей, причому жінки становлять 40% робочої сили. Водночас ці системи також дуже чутливі до кліматичних і ринкових шоків.
Голод зменшується, але здорова дієта залишається дорогою
Огляд фіксує певний прогрес: поширеність недоїдання в регіоні знизилася до 6,4% у 2024 році проти 7,0% у 2023-му, що, за оцінкою, дозволило близько 25 млн людей вийти зі стану голоду за один рік. Водночас майже 40% усіх людей, які недоїдають у світі, все ще проживають в Азії та Тихоокеанському регіоні, а найбільший тягар припадає на Південну Азію.
Проблемою залишається доступність здорового харчування: середня вартість здорової дієти в регіоні у 2024 році сягнула 4,77 дол. США на людину на день (вище за глобальний середній рівень). У Південній Азії 41,7% населення не можуть дозволити собі здорову дієту. Також зазначено, що понад 65 млн людей в Афганістані, Бангладеш, М’янмі, Пакистані та Тиморі-Лешті стикаються з кризовими рівнями продовольчої небезпеки або гіршими.
Три пріоритети ФАО: моніторинг, інклюзивність і цифрові інструменти
У відповідь ФАО закликає прискорити дії за трьома напрямами:
- Кращий моніторинг ризиків і раннє попередження — зокрема через інструменти на кшталт FAO Risk Monitor, який відстежує погодні, екологічні та соціально-економічні загрози майже в реальному часі, щоб реагувати до того, як наслідки стануть масштабними.
- Стійкість із фокусом на рівність — у матеріалі наголошено, що без включення вразливих груп (жінок, молоді, орендарів, корінних народів, малозабезпечених домогосподарств) стійкість не буде сталою; потрібен доступ до землі, фінансів, навчання, соцзахисту та участі в ухваленні рішень.
- Цифрові інновації та партнерства — згадуються ШІ, машинне навчання, дистанційне зондування та інтегровані бази даних фермерів як інструменти управління ризиками; наведено приклади з Папуа—Нової Гвінеї, Тимору-Лешті та Лаоської НДР, де системи для посух і повеней із підтримкою ШІ допомагають запускати ранні дії та точніше спрямовувати підтримку.
Що це означає для агробізнесу
Описана ФАО «конвергенція» ризиків означає, що виробникам і переробникам у регіоні дедалі частіше доводиться планувати не окремі форс-мажори, а ланцюжки подій: стихійні лиха можуть одночасно вдаряти по врожаю, логістиці, цінах і доступності ресурсів. У матеріалі підкреслюється, що для одного з ключових світових продовольчих регіонів це має значення і поза межами Азії та Тихого океану — через вплив на торгівлю та доступність продуктів.