Фото: із відкритих джерел
У захищеному ґрунті біологічний захист часто «програє» не через брак технологій, а через запізнілу реакцію на шкідника. Експерти з біоконтролю наголошують: профілактичні випуски та правильна підготовка теплиці можуть коштувати суттєво дешевше за «лікування» вже розвиненої популяції попелиць.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Hortidaily.
Біологічний контроль у захищеному овочівництві та декоративному секторі в Європі продовжує поширюватися, однак виробники регулярно стикаються з типовою проблемою: багато господарств починають діяти лише тоді, коли шкідник уже закріпився в культурі. Для культур, чутливих до попелиць, трипсів або білокрилки, різниця в таймінгу може визначати економіку сезону.
За словами Альберто Галантe (Natural AgTech; також скарбник IBMA Spain), ключовий бар’єр для біоконтролю часто має радше поведінкову, ніж технічну природу: виробникам психологічно складно інвестувати в проблему, якої «ще не видно».
«Звичайний хімічний захист навчив виробників мислити як вогнегасник: загорілося — гасимо. Біоконтроль працює навпаки: це система запобігання пожежі… лікувальні випуски коштують у два-три рази дорожче, ніж дотримання профілактичного протоколу, якщо врахувати продукт, повторні внесення та пошкодження культури», — пояснює він.
Чому запізнення з реакцією так дорого обходиться
У випадку попелиць розрив між профілактикою та реакцією, за оцінкою співрозмовника, швидко зростає, коли популяція входить в експоненційне нарощування. Галантe пропонує дивитися на проблему через три можливі «вузькі місця»: планування, непередбачуваність шкідника та якість технічного супроводу.
Планування, на його думку, у виробників зазвичай є — але сезон часто змушує реагувати на несподівані події. Непередбачуваність шкідника він трактує інакше: атака, за сприятливих умов, фактично гарантована, хоча строки можуть зсуватися на кілька тижнів. Тому особливу увагу він приділяє якості рекомендацій і мотивації ринку: історично частина консультацій була прив’язана до «куративних» рішень у традиційному захисті, хоча зараз, за його словами, ситуація змінюється і біоконтроль дедалі частіше інтегрують у протоколи IPM.
Стратегія профілактики з Sphaerophoria rueppellii
Як приклад профілактичного підходу в матеріалі розглядають використання сирфіди Sphaerophoria rueppellii для контролю попелиць у низці овочевих і декоративних культур. Ефективність, за словами Галантe, більше залежить від загальної стратегії, ніж від «разового» випуску.
Протокол він описує як дві фази — до випусків і під час випусків — з урахуванням специфіки культур довгого циклу (перець, суниця, гербера) та короткого циклу (салат, кавун, хризантема).
Що робити до випусків
- гігієна культури;
- клейові пастки;
- інсектозахисні сітки;
- banker plants (рослини-«банкіри»);
- квіткові смуги.
Три «необговорювані» правила під час профілактичних випусків
- Наявність квітів у культурі. Для профілактичного використання, якщо в культурі немає квітів (ідеально — Lobularia maritima), стратегія, за його словами, не має сенсу.
- Починати до появи видимих осередків. «До моменту, коли ви помітили перші гарячі точки, ви вже позаду», — підкреслює він, додаючи, що корисні комахи здатні «знаходити» попелицю навіть тоді, коли виробник її ще не бачить.
- Невеликі дози, але регулярно. Йдеться про повторні щотижневі випуски малими нормами замість одного великого внесення — щоб сформувати в культурі стабільну популяцію ентомофагів («standing army»), готову стримувати шкідника до його масового розвитку.
Моніторинг і «керування очікуваннями»
Окремо Галантe наголошує на комунікації з виробником: біоконтроль часто порівнюють із швидкістю дії інсектицидів, і це створює завищені очікування.
«Якщо ви очікуєте такого самого ефекту, як від звичайного пестициду, не купуйте те, що я продаю… Перші два тижні вам буде некомфортно», — каже він.
Щоб виробник розумів, що стратегія працює, він радить відстежувати проміжні індикатори: знищених попелиць, екскременти (frass), відкладені яйця на рослині, активних личинок. Такі ознаки, за його словами, підтверджують, що система «запустилася».
Коли біоконтроль уже не витягує ситуацію
Якщо профілактику не виконали, а попелиця перейшла в «просунуту» експоненційну фазу, ситуація може стати економічно невигідною для «самих лише» випусків корисних організмів. У матеріалі описано сценарій, коли на рослині вже тисячі особин, є видима падь, а мурахи активно «пасуть» колонії: у такому випадку, за словами Галантe, швидкість розмноження шкідника випереджає хижацьку здатність ентомофагів, і культура продовжує погіршуватися.
Вихід він бачить у застосуванні продуктів, сумісних із корисною фауною, у тих культурах, де такі рішення дозволені, з подальшим відновленням профілактичної стратегії на наступний сезон. Водночас він застерігає від широкоспектральних піретроїдів: вони можуть знищити не лише шкідника, а й корисних організмів, яких господарство вже «поселило» в культурі, залишивши посадки без біологічного захисту на решту циклу.
Ключовий висновок, який проводить співрозмовник: навіть якщо господарство звернулося запізно, це не «втрачений випадок», але поточний сезон, імовірно, обійдеться дорожче, а профілактику наступної кампанії варто починати одразу після стабілізації ситуації, а не наприкінці міжсезоння.