Фото: із відкритих джерел
Перуанський сектор спаржі переживає структурні зміни: площі вирощування зменшуються на тлі зростання витрат і звуження маржі. За словами Джона Ерлі з Fruitist, фермери дедалі частіше переорієнтовуються на культури з вищою рентабельністю, зокрема лохину.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Перуанське виробництво спаржі входить у фазу коригування: площі під культурою скорочуються, витрати зростають, а доступність продукції на ринку зменшується. Про це в коментарі FreshPlaza повідомив Джон Ерлі, Global Sales Director компанії Fruitist.
«Вирощування спаржі падає, тому що інші культури прибутковіші», — наголосив він, описуючи зміни як структурний зсув у сільському господарстві країни.
Спаржу в Перу вирощують понад 30 років, головно у двох зонах: на півночі (Ольмос, Чиклайо) та на півдні (Іка). Fruitist, за словами Ерлі, працює лише в північному регіоні та курує близько 350 га. Для півночі характерні два періоди збирання — з червня по липень і з грудня по січень — із коротшими циклами збору приблизно 30–35 днів (порівняно з півднем).
Економіка виробництва: витрати ростуть, маржа звужується
За оцінкою Ерлі, хороший масив може давати 12–14 т/га. Компанія переробляє близько 4,5 млн кг спаржі на рік. Водночас, як зазначає співрозмовник, прибутковість під тиском: собівартість виробництва в Перу він оцінює приблизно у $16 за коробку 5 кг.
Це потрібно співвідносити з цінами на ключовому ринку збуту — у США, де, за його словами, ціни в середньому становлять близько $20–25. За такого співвідношення, підкреслює Ерлі, маржа залишається обмеженою з огляду на виробничі та логістичні ризики.
Куди йде перуанська спаржа
США залишаються основним напрямком і, за словами Ерлі, поглинають близько 80% відвантажень. На Європу припадає майже 20%. Однією з причин такого розподілу він називає специфіку калібру: у північному регіоні переважають тонші розміри, тоді як європейські покупці віддають перевагу більшому калібру. Інші ринки, зокрема Азія, переважно отримують продукцію з південних регіонів.
Чому пропозиція зменшується
Одним із чинників відносно «твердих» цін Ерлі називає скорочення глобальної пропозиції за незмінного попиту. Частину зниження він пов’язує з переходом фермерів на прибутковіші культури — зокрема лохину, яка, за його словами, забезпечує вищий дохід від праці та кращу віддачу. Він також зазначає, що працівники на збиранні спаржі заробляють менше, ніж на збиранні лохини.
Логістика, клімат і «дефіцит інновацій»
Логістичні витрати, за словами Ерлі, залишаються одним із ключових викликів. На морські перевезення впливають ціни на нафту; при цьому доступність місць на суднах, як він стверджує, стабілізувалася, але стала дорожчою.
Щодо погодних ризиків сектор, за його словами, уважно стежить за можливим розвитком Ель-Ніньйо, хоча суттєвих наслідків наразі не спостерігали.
«Спаржа взагалі не змінилася за 25 років», — зазначив Ерлі, маючи на увазі відсутність помітного прогресу в генетиці чи продуктивності.
На його думку, брак інновацій на тлі більш динамічних секторів посилює довгострокові ризики конкурентоспроможності та підкріплює тенденцію до скорочення площ під спаржею в Перу.