Фото: із відкритих джерел
Індійський сектор лохини за останні три роки перейшов від пілотних проєктів до більш помітного комерційного етапу. Виробники тестують низькохолодні Southern Highbush, а ключовими технологіями стають високі тунелі, безґрунтові субстрати та точна фертигація.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Внутрішнє виробництво лохини в Індії за останні три роки поступово виходить за межі експериментальних посадок і стає більш помітним у комерційному сегменті. Про це у коментарі FreshPlaza повідомив Хітеш Лімані (Agrodome Projects LLP), який працює у сфері захищеного ґрунту та тепличних рішень.
За його словами, після COVID-19 на розвиток сегмента вплинули зростання попиту на «здоровіші» продукти, активніше впровадження захищеного вирощування, імпорт якісного садивного матеріалу та підвищення міського попиту.
Водночас галузь, за оцінкою співрозмовника, все ще перебуває на ранній стадії розвитку порівняно з сусідніми країнами з усталеним виробництвом. Для прикладу він згадує Китай, де площі під лохиною перевищують 97 тис. га.
Комерційні виробники в штатах Махараштра, Карнатака, Хімачал-Прадеш, Уттаракханд, Мадх’я-Прадеш і Уттар-Прадеш нині тестують локальне вирощування, роблячи ставку на низькохолодні сорти групи Southern Highbush, які краще відповідають кліматичним умовам Індії.
Технологічний зсув: високі тунелі та безґрунтове вирощування
Найпомітнішою зміною Лімані називає швидке поширення систем захищеного вирощування, зокрема високих тунелів (high tunnels), а також перехід на безґрунтові середовища. Серед субстратів він згадує кокопіт, кокочипси та перліт у поєднанні з точним управлінням фертигацією та зрошенням.
Окрема причина такого підходу — вимоги культури до кислотності та умов у кореневій зоні. Як зазначає Лімані, лохина потребує кислого pH і специфічних параметрів кореневого середовища, які «рідко трапляються природно» в Індії. Тому виробники проводять масштабні сортові випробування з імпортним посадковим матеріалом: старт був із невдачами, але з часом, за його словами, вдалося визначити продуктивніші культивари, зокрема Cupla та sekoya pop.
Ще один помітний тренд — перевага високих тунелів над повністю клімат-контрольованими теплицями. За словами Лімані, виробники розглядають high tunnels як компроміс між вартістю та рівнем контролю середовища: конструкції допомагають керувати опадами, коливаннями вологості та температурними екстремумами, залишаючись більш масштабованими та економічно доступними.
Бар’єри для масштабування
Серед ключових проблем ринку співрозмовник називає високі стартові витрати: комерційне вирощування лохини зазвичай потребує захищених конструкцій, систем фертигації та ретельного клімат-менеджменту. Додатково на вартість інфраструктури, за його словами, вплинули коливання цін на сталь і збої в ланцюгах постачання останніх років.
Ще один блок викликів — дефіцит знань і стандартизованих протоколів, адаптованих до різних агрокліматичних зон Індії. Лімані окремо виділяє питання управління pH, обрізування та графіків фертигації. Ситуацію ускладнює й обмежена доступність підготовленої робочої сили.
Що це означає для виробників
За оцінкою Лімані, врожайність у цьому сегменті значною мірою залежить від менеджменту — вибору сорту, контролю кореневої зони та точності фертигації. Він також зазначає, що в Індії лохину вирощують як у форматі малих і середніх господарств, так і на більших комерційних плантаціях, а з накопиченням експертизи та зростанням довіри ринку системи поступово рухаються до більшої стандартизації та масштабування.
Попит, за його словами, підтримує цей перехід: лохина зберігає преміальне позиціонування в міському ритейлі, а розвиток quick-commerce та сервісів миттєвої доставки розширює доступність продукту за межі мегаполісів — у міста другого та третього рівня.
Описуючи подальший розвиток, Лімані говорить про потенціал співпраці індійських та міжнародних компаній у напрямах генетики, проєктування захищеного вирощування, протоколів точного вирощування та післязбиральних рішень.