Фото: із відкритих джерел
У Шведському університеті сільськогосподарських наук (SLU) розробляють біопестицид для вирощуваної полуниці, використовуючи корисні дріжджоподібні гриби, виділені з дикорослих рослин. Дослідження розглядають як частину інтегрованого захисту рослин на тлі можливого скорочення доступності окремих хімічних ЗЗР у країні.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Hortidaily.
У Шведському університеті сільськогосподарських наук (SLU) команда під керівництвом професора інтегрованого захисту рослин Йогана Стенберга працює над біопестицидом для вирощуваної полуниці. Основою розробки є корисні дріжджоподібні гриби, які природно трапляються на дикорослій суниці та, за задумом дослідників, можуть стати альтернативою частині хімічних засобів захисту.
Випробування проводять у закритому дослідному вирощуванні на кампусі SLU в Алнарпі: там розміщені ряди столів із горщиковими рослинами дикорослої суниці, зібраними в різних локаціях по Європі. У SLU пояснюють, що дикі рослини суттєво відрізняються за формою та властивостями, зокрема й за стратегіями захисту від хвороб і шкідників. Мета проєкту — «імітувати» найуспішніші природні механізми та отримати ефективніший інструмент для оздоровлення насаджень полуниці.
Чому акцент на інтегрованому захисті
У матеріалі SLU наголошують: хімічні ЗЗР залишаються важливим інструментом, але не мають бути єдиною опорою. Саме це і є логікою інтегрованого захисту рослин — поєднання різних методів, щоб зменшувати залежність від одного підходу.
Додаткової актуальності темі, за даними SLU, надало рішення Шведського агентства з хімічних речовин у 2025 році: кількість дозволених у Швеції хімічних пестицидів, що містять PFAS, може зменшитися. Університет зазначає, що це одночасно знижує ризики від шкідливих речовин у довкіллі, але може обмежувати доступ фермерів до дієвих продуктів, тож зростає потреба в розвитку інших методів захисту.
Паралельно Швеція має національну мету збільшувати виробництво продовольства. У садівництві (фрукти, овочі та ягоди) рівень самозабезпечення країни, за оцінкою SLU, є особливо низьким. Оскільки такі культури чутливі до хвороб і шкідників та складніші у зберіганні, втрати в секторі є суттєвими — і тут інтегрований захист розглядають як один із ключових інструментів для нарощування виробництва.
Проєкт WildCrop і «мікробні охоронці» для полуниці
Дикорослі рослини суниці в Алнарпі — частина проєкту WildCrop. Біопестицид, над яким працює Йоган Стенберг, базується на корисних дріжджоподібних грибах із дикої суниці. Розробку позиціонують як засіб, що має запобігати хворобам у вирощуваної полуниці і «певною мірою» допомагати в лікуванні. Серед ключових цілей — контроль сірої гнилі.
У SLU пояснюють, що гриби природно присутні на диких ягодах і фруктах, і це називають однією з причин, чому такі рослини часто залишаються здоровими. У межах проєкту гриби збирають із дикорослої суниці з різних місць, щоб у перспективі створити біопестицид, адаптований до різних умов вирощування.
Наступний крок, який описують дослідники, — зробити вирощувану полуницю «хорошим господарем» для цих мікроорганізмів. Ідея полягає в тому, що дріжджоподібні гриби можуть працювати як «мікробні природні охоронці», а команда намагається з’ясувати, які саме ознаки рослин сприяють їхньому успішному заселенню та дії. У SLU зазначають, що до цього етапу ще не дійшли, але сподіваються наблизитися до нього в найближчому майбутньому.
Що це означає для виробників ягід
Якщо підхід підтвердить ефективність у практичних умовах, він може стати одним із елементів інтегрованого захисту полуниці — насамперед у ситуаціях, коли доступ до окремих хімічних діючих речовин звужується. У фокусі — профілактика хвороб і зниження втрат у чутливих до уражень ягідних культурах.
«Суть інтегрованого захисту рослин — менше покладатися лише на один метод захисту», — пояснює Йоган Стенберг.
«Дріжджоподібні гриби стають своєрідними мікробними, природними охоронцями. Тому ми намагаємося з’ясувати, які риси роблять рослини хорошими господарями для грибів», — зазначає він.