Фото: із відкритих джерел
На європейському ринку спаржі попит зростає, але пропозиція поки не встигає через нестабільну погоду. У Teboza вважають, що ключовим фактором для майбутнього галузі стане праця: її дефіцит і подорожчання прискорюють перехід до механізації, роботизації та AI.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Європейський сезон спаржі, за словами директора нідерландського господарства Teboza Вілла Тевена, загалом іде «більш-менш за планом», хоча баланс між попитом і пропозицією ще не відновився. Весна прийшла рано, однак виробництво не дотягнуло до очікувань через мінливу погоду, тоді як попит, навпаки, посилився.
У компанії пояснюють: після кількох сприятливих тижнів у лютому-березні знову повернулися холодні ночі, тож напередодні Великодня обсяги виявилися нижчими, ніж розраховували. Водночас ціни на ринку оцінюють як добрі, але пропозиція поки відстає. У Teboza очікують, що зі стабілізацією погоди доступні обсяги й надалі зростатимуть, хоча наразі вони все ще не повністю покривають попит.
Інтеграція ланцюга постачання та роль масштабу
Teboza позиціонує себе як гравця, який працює по всьому ланцюгу — від посадкового матеріалу до кінцевого споживача. У компанії вважають, що це дає практичну перевагу в щоденній роботі: знання «всього ланцюга» та прямі контакти з виробниками в різних країнах дозволяють швидше реагувати на запити клієнтів і проблеми, що виникають у виробництві.
Окремо Тевен наголошує на зростанні значення масштабу в секторі спаржі — не як самоцілі, а як бази для інвестицій. За його словами, інвестиції в роботизацію та AI-сортувальні машини, а також у пакувальні лінії й переробні потужності стають настільки капіталомісткими, що їх складно обґрунтувати без достатніх обсягів виробництва. Масштаб також потрібен, щоб зберігати швидкість і гнучкість у роботі з ритейлом.
Механічний контроль бур’янів і відхід від хімічних засобів
Компанія повідомляє, що інвестує в механізацію та інновації у вирощуванні, а в секторі загалом посилюється тренд на відмову від хімічних агентів. У Teboza зазначають, що більше не застосовують обприскування проти бур’янів, натомість виконують контроль повністю механічно. Серед причин називають і обмеження щодо засобів захисту рослин — доступних продуктів стає менше.
У компанії додають, що мають 15–16 років досвіду органічного вирощування спаржі й використовували ці напрацювання, щоб знайти більш «стале» рішення і для традиційного виробництва. Такий підхід, за словами Тевена, застосовують і на закордонних майданчиках: у Іспанії працюють тими самими машинами та методами, що й у Нідерландах, що спрощує масштабування інновацій.
Зміна структури попиту та перенесення виробництва на південь
За оцінкою керівника Teboza, попит на спаржу в Європі загалом стабільний, тоді як площі під культурою скорочуються вже роками, що формує «структурну» нестачу пропозиції. Паралельно змінюється структура попиту: зелена спаржа, за його словами, швидко нарощує частку.
Тевен наводить приклад власного виробництва: п’ять років тому зелена спаржа займала близько 5%, нині — «понад 40%». Серед причин він називає простішу міжнародну торгівлю зеленою спаржею протягом року, вплив трендів здорового харчування, а також демографічні зміни — у мультикультурному суспільстві біла спаржа менш звична, тоді як зелена сприймається ширше.
Продажі компанії, за його словами, переважно орієнтовані на ритейл (близько 70%), тоді як сегмент food service становить приблизно 30%. Найбільші можливості Teboza бачить не стільки в нових продуктових концепціях, скільки в надійності постачання — з урахуванням кліматичних змін, економічних умов і змін у законодавстві.
Окремий стратегічний крок — перенесення вирощування білої спаржі до Південної Європи. У компанії кажуть, що поступово відмовляються від «підігрітого» вирощування в Нідерландах і розширюють площі за кордоном, пояснюючи це економічними та «сталими» міркуваннями: за нинішніх цін на енергію та кліматичних умов, на думку Тевена, вирощувати підігріту спаржу в Нідерландах у лютому є безвідповідально.
Ключовою країною для цього напрямку в Teboza називають Іспанію, де, за словами керівника, можна збирати врожай з лютого до жовтня, використовуючи різні методи та техніки без застосування електроенергії. Також компанія придивляється до Італії. Тевен очікує, що протягом 4–5 років площі в Іспанії можуть наблизитися до нідерландських, при цьому в Іспанії фокус буде більше на зеленій спаржі, а в Нідерландах — на білій.
Праця як головний виклик: витрати, механічне збирання та AI
Попри технологічні зміни, найбільшою проблемою сектору Тевен називає персонал: складно забезпечити достатню кількість кваліфікованих працівників, правила постійно змінюються, а витрати на працю різко зросли. Він стверджує, що за 4–5 років зростання становило близько 8 євро за годину.
У Teboza підкреслюють, що саме праця формує понад 60% витрат, і для збереження доступності продукції ці витрати потрібно знижувати. Тому компанія тестує різні системи механічного збирання — від допоміжних рішень, які полегшують роботу збирачам, до повністю автоматичних роботів, а також проміжні варіанти. Рішення щодо того, яку систему обрати, у компанії планують ухвалити після того, як зможуть зробити «серйозні висновки» за результатами тестів наступного року.
Окремо Тевен очікує, що AI відіграватиме дедалі більшу роль не лише у збиранні, а й у сортуванні та пакуванні, і що темп цих змін зростає.
«Головний виклик — забезпечити достатньо хорошого персоналу… витрати на працю різко зросли… Праця — це понад 60% витрат. Це має зменшитися, щоб зберегти доступність», — зазначає Вілл Тевен.
«Ми зараз тестуємо різні механічні системи збирання — від допоміжних рішень до повністю автоматичних роботів… Сподіваємося зробити серйозні висновки наступного року», — додає він.