Фото: із відкритих джерел
Польові досліди в Індіані у 2024–2025 роках показали: ранні строки сівби сої майже завжди забезпечували вищу врожайність, ніж середні та пізні. Водночас ранні посіви частіше супроводжувалися вищою забур’яненістю на момент післясходових обробок і потенційно підвищували ризики відбору резистентних біотипів.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Нещодавно опубліковане у журналі Weed Technology дослідження, виконане на базі Purdue University, свідчить: ранні посіви сої в польових умовах майже завжди давали вищий урожай порівняно із середніми та пізніми строками сівби. Окремо автори зазначають, що зменшення густоти стояння сої, яке інколи спостерігали за використання ґрунтових (залишкових) гербіцидних програм, загалом не призводило до втрат урожайності порівняно з програмами без таких препаратів.
Експерименти проводили у 2024 і 2025 роках на трьох агроцентрах Purdue Agricultural Centers (PAC), розташованих у різних агрокліматичних зонах Індіани: Pinney PAC (поблизу Wanatah, північ), Throckmorton PAC (поблизу LaFayette, центр) та Southeast (SE) PAC (поблизу Butlerville, південний схід).
Врожайність і густота стояння: виняток через холод
За словами кореспондента дослідження Естевана Г. Кейсона (Estevan G. Cason), ранній строк сівби забезпечував вищу врожайність, ніж середньо-пізній і пізній, у всіх «site-years», окрім SEPAC 2024.
«Ранній строк сівби забезпечив вищий урожай, ніж середньо-пізній і пізній, у всіх site-years, за винятком SEPAC 2024. У цьому випадку різко нижчі температури після сівби спричинили 35% зниження густоти стояння в ранньому посіві порівняно з пізнім, що призвело до 15% зниження врожайності», — зазначив Естеван Г. Кейсон.
Загалом рання сівба в дослідах корелювала з дещо меншою густотою стояння — на 13–23% порівняно з пізнішими строками. Однак зниження врожайності через це зафіксували лише в SEPAC 2024.
Залишкові гербіциди: більше ушкоджень, але без втрат урожаю
Автори також повідомляють, що ранні посіви мали трохи вищий рівень ушкодження сої від залишкових гербіцидів — у межах 5–10% — порівняно з пізнішими строками. Водночас це, за їхніми даними, не трансформувалося у втрати врожайності.
«Рання сівба призводила до дещо більшого ушкодження сої (5–10%) від залишкових гербіцидів, ніж пізніші строки, але це не призвело до зниження врожайності», — йдеться у висновках дослідників.
Окремо підкреслено, що включення залишкових гербіцидів за будь-якого строку сівби — як у повних, так і у знижених нормах — не спричиняло зниження врожайності порівняно з програмами без залишкових гербіцидів.
Контроль бур’янів: ранні посіви підвищували «тиск» на POST-обробки
Попри переваги для врожайності, ранні строки сівби створювали складніші умови для контролю бур’янів післясходовими (POST) гербіцидами. Дослідники пояснюють це тим, що за ранньої сівби на момент внесення POST фіксували вищу щільність бур’янів. Крім того, щільність і біомаса бур’янів на час збирання врожаю також були вищими в ранніх варіантах, ніж у пізніх, переважно через те, що POST-обробки виконували раніше в сезоні — і до змикання пологу сої встигали з’являтися наступні «хвилі» сходів бур’янів.
Автори додають: хоча ранні посіви забезпечували більше покриття ґрунту пологом на початку сезону, це не дало кращого пригнічення бур’янів. У досліді рання сівба асоціювалася зі зростанням щільності бур’янів на момент POST порівняно з пізньою сівбою: у 2,5 раза — для common lambsquarters, у 1,9 раза — для giant ragweed і у 2,4 раза — для waterhemp. На думку дослідників, це означає вищий селекційний тиск на формування гербіцидорезистентних біотипів за використання післясходових гербіцидів.
Що це означає для практики
У підсумку автори формулюють компроміс: рання сівба в їхніх умовах частіше давала вищу врожайність, але водночас ускладнювала сценарій контролю бур’янів. Для господарств це може означати потребу уважніше планувати післясходові обробки та враховувати, що ранні строки сівби можуть супроводжуватися вищою забур’яненістю на момент внесення POST і потенційно більшим ризиком відбору резистентних біотипів.
Дослідження виконано на майданчиках в Індіані у 2024–2025 роках; автори окремо фіксували виняток, коли різке похолодання після сівби призвело до суттєвого зрідження посіву та падіння врожайності в ранньому варіанті.