Фото: із відкритих джерел
Проєкт у шести таборах і громадах в Ефіопії, Кенії та Уганді навчав домогосподарства практикам відновлення та повторного використання ресурсів — зокрема безпечному застосуванню «сірої» води для городництва й рішень для чистішого приготування їжі.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Конфлікти та вимушене переміщення населення різко погіршують доступ людей до їжі, води, енергії та санітарії. У матеріалі Global Agriculture наголошується: гуманітарна допомога закриває нагальні потреби, але для довгострокової стійкості потрібні системні рішення, зокрема підходи регенеративної та кругової біоекономіки (CBE), які передбачають відновлення й повторне використання води, поживних речовин та енергії.
Тиск на ресурси та ризики напруги між громадами
За даними UNHCR, до середини 2025 року у світі налічувалося 117,3 млн примусово переміщених людей, і майже 90% із них перебували в країнах із низьким та середнім рівнем доходу. Для Східної Африки, одного з найбільших регіонів, що приймає біженців, зростання чисельності населення в таборах означає додатковий тиск на й без того обмежені природні ресурси.
У публікації зазначається, що залежність від продовольчих пайків і обмежений доступ до енергії для приготування їжі часто пов’язані з деградацією довкілля, погіршенням продовольчої безпеки та зростанням напруги між біженцями й приймаючими громадами.
Зміни в політиці: більше можливостей для самозабезпечення
Окремо підкреслено, що тривале переміщення людей історично обмежувало самозабезпечення біженців через бар’єри для пересування, працевлаштування та розвитку підприємництва. Водночас ситуація поступово змінюється.
- Кенія: Refugee Act (2021) передбачає свободу пересування, право на роботу та доступ до фінансових послуг, а також перехід від таборів до інтегрованих міських поселень.
- Ефіопія: Refugees Proclamation (Directive No. 1019/2024) відкриває можливості для формальної зайнятості, створення бізнесу та участі в проєктах розвитку.
На думку авторів матеріалу, щоб ці політичні зміни дали відчутний ефект, потрібні тісніші зв’язки між гуманітарною відповіддю та інструментами розвитку. Як один із практичних шляхів названо ринково орієнтовані та конфліктно чутливі CBE-підходи: виробництво поживної їжі, альтернативна енергія з біомаси, відновлення ресурсів із відходів і «зелене» підприємництво.
Що зробили в межах проєкту RRR у таборах біженців
За інформацією Global Agriculture, за підтримки GIZ Fund for International Agricultural Research (FIA) від імені Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) Міжнародний інститут управління водними ресурсами (IWMI) та World Agroforestry (ICRAF) разом із партнерами реалізували проєкт Resource Recovery and Reuse (RRR) in Refugee Settlements in Africa. Він охопив шість таборів біженців і приймаючих громад в Ефіопії, Кенії та Уганді.
- Побудовано спроможність 3 600 домогосподарств у практиках CBE.
- Серед напрямів — безпечне повторне використання «сірої» води для присадибного городництва, агролісівництво та рішення для чистішого приготування їжі.
- Окремі домогосподарства, за повідомленням у матеріалі, зазначали додаткові доходи.
- Заходи з поширення знань, зокрема peer-to-peer обмін, прискорювали впровадження практик і опосередковано охопили понад 200 тис. людей.
Як результати використали далі
У публікації йдеться, що напрацювання проєкту врахували в низці документів і стратегій ООН, зокрема в Urban Regeneration Strategy UN-Habitat (2023), policy brief FAO (2022) та Regional Climate Action Plan UNHCR на 2023–2028 роки.
Також зазначено, що програма CGIAR Food Frontiers and Security Science (FFS) працює над спільним проєктуванням, пілотуванням і масштабуванням контекстних та конфліктно чутливих CBE-рішень. Серед прикладів — перетворення органічних відходів на біовходи або енергію, просування ресурсоефективного землеробства та розвиток «зелених» бізнес-моделей для підтримки сталих продовольчих і енергетичних систем.
Окрім практичної роботи на місцях, проєкт підготував технічні матеріали та інструменти впровадження, «шляхи масштабування» і стратегію інтеграції гендерного підходу — як основу для подальших ініціатив партнерів.
Що це означає для агросектору
Описані підходи демонструють, як у середовищах із дефіцитом ресурсів можна поєднувати водозбереження, повторне використання потоків (зокрема «сірої» води), роботу з органічними відходами та маломасштабне виробництво їжі. Для агропроєктів у гуманітарних і перехідних контекстах це означає акцент на практиках, які одночасно знижують навантаження на екосистеми та створюють можливості для доходу на рівні домогосподарств.