Фото: із відкритих джерел
Керівник фермерської кредитної спілки у Верхньому Сході Гани закликав уряд жорсткіше контролювати імпорт продовольства, насамперед рису, через вплив нелегальних поставок на внутрішній ринок. За його словами, державні закупівлі поки що не покривають і десятої частини наявної у фермерів продукції.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на Freshplaza.
Голова Upper East Farmers’ Cooperative Credit Union доктор Чарльз Ньяаба закликав уряд Гани посилити контроль за імпортом продовольства, зокрема рису. Він стверджує, що частина імпортованих продуктів потрапляє на ринок через несанкціоновані прикордонні переходи, що тисне на місцеві ціни та звужує можливості збуту для фермерів.
“Our number one recommendation is that government should stop the influx of illegally imported rice that comes through unapproved borders. That is the major cause of the market challenges confronting our farmers.”
За словами Ньяаби, фермери інвестують у виробництво, але стикаються з проблемою продажу врожаю. Він позитивно оцінив те, що держава через National Food Buffer Stock Company (NAFCO) почала закуповувати кукурудзу та рис у деяких фермерських груп, однак наголосив: обсяги таких закупівель залишаються обмеженими.
“Government has started buying maize and rice from some farmer groups, and I commend that effort, but the quantity being purchased is highly insignificant compared to what is available,”
Як зазначив спікер, закупівлі NAFCO становлять менш як 10% від доступних обсягів продукції. Він також повідомив, що склади у фермерських громадах, зокрема в Bongo та Sandema, залишаються заповненими непроданими рисом і кукурудзою. Частина виробників, за його словами, змушена виносити продукцію назовні для досушування через тривале зберігання без реалізації.
Ньяаба пов’язує обмежений доступ до ринку зі зниженням мотивації фермерів розширювати виробництво та наголошує, що агровиробництво має забезпечувати дохід, а не лише обсяги.
Окремо він висловив занепокоєння якістю частини імпортованих товарів, які, за його твердженням, можуть бути простроченими, якщо потрапляють у країну неофіційними маршрутами. Серед запропонованих підходів — регулювати імпорт, виходячи з різниці між внутрішнім виробництвом і національним споживанням, а імпортні ліцензії видавати лише для покриття дефіциту.
Як приклад країни, що обмежувала імпорт на підтримку місцевих виробників, він згадав Буркіна-Фасо. Також Ньяаба закликав розширити закупівлі у ганських фермерів у межах School Feeding Programme, щоб зменшити післязбиральні втрати та підтримати внутрішнє агровиробництво.