Фото: із відкритих джерел
Команда Університету Геттінгена вивчила, як різні рівні водного дефіциту впливають на ураження цукрових буряків буряковою мухою (Pegomya cunicularia). За результатами, помірна посуха може сприяти розвитку личинок, тоді як сильна — пригнічує і рослину, і шкідника.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Agrarheute.
Дослідники Університету Геттінгена перевірили, як помірна та сильна посуха впливають на взаємодію цукрових буряків із буряковою мухою (Pegomya cunicularia). У досліді рослини піддавали різним рівням водного дефіциту та заселяли шкідником, після чого оцінювали життєві показники буряків, розвиток личинок і поведінку самок під час відкладання яєць.
Що показав експеримент
За даними університету, посуха загалом знижувала ріст цукрових буряків, площу листкової поверхні та інтенсивність фотосинтезу. Водночас реакція системи «рослина—шкідник» залежала від сили стресу.
- Помірна посуха супроводжувалася підвищенням концентрації окремих поживних речовин у листках. На цьому тлі личинки розвивалися краще та спричиняли сильніші пошкодження листя.
- Сильна посуха призводила до помітного падіння вмісту води та фізіологічної «працездатності» рослин, що, як зазначено в матеріалі, суттєво обмежувало розвиток личинок.
Як змінюється «сигнал» для шкідника
Окремо автори звернули увагу на зміни хімічної комунікації рослин. За словами докторанта Університету Геттінгена Шахіноора Рахмана, за водного дефіциту змінювалися склад і кількість летких ароматичних речовин, які бурякова муха використовує для орієнтації та пошуку придатних кормових рослин для личинок.
«Ми спостерігали, що за нестачі води змінювалися склад і кількість летких запахових речовин, які бурякова муха використовує для орієнтації, щоб знайти придатні кормові рослини для своїх личинок», — пояснив д-р Шахіноор Рахман (Університет Геттінгена).
Він також додав, що самки відкладали менше яєць у рослини, які були особливо сильно стресовані.
Контекст для виробництва: коли шкідник стає проблемою
Бурякова муха — невеликий (приблизно 5–6 мм) сірий, злегка опушений шкідник із червоними очима. Її личинки мінують листки цукрових буряків, а також мангольду, шпинату й столового буряка. З початку травня муха може відкладати до 70 яєць (поодинці або групами) на нижній бік листка. Личинки одразу вгризаються в листок і виїдають тканину між верхньою та нижньою шкіркою (мінерне живлення), через що, за наведеними даними, може бути знищено до 20% листкової поверхні. Приблизно через три тижні живлення личинки заляльковуються в ґрунті.
Залежно від погоди можливі 2–3 покоління, але основні пошкодження зазвичай пов’язані з першою генерацією личинок у травні–червні. Згідно з підходами інтегрованого захисту рослин (IPS), боротьба з пізнішими генераціями здебільшого не потрібна, оскільки вони зазвичай не завдають економічно відчутної шкоди.
Пороги для рішення про захист
У матеріалі зазначено, що в Німеччині (зокрема в Нижній Саксонії та Баварії) бурякова муха переважно має регіональний характер і лише інколи стає економічно значущою. Серед пріоритетів — ретельний моніторинг посівів і орієнтація на пороги шкодочинності. Інститут Юліуса Кюна (JKI) рекомендує розглядати захист у разі наявності рослин із личинками (мінами) від таких часток ураження: 10/20/30% у BBCH 12/14/16 відповідно.
З практичної точки зору результати дослідження підкреслюють, що за різних сценаріїв посухи ризики для буряків можуть змінюватися не лише через пригнічення культури, а й через реакцію шкідника та зміну привабливості рослин для відкладання яєць.