Фото: із відкритих джерел
Національний проєкт Canola Allies в Австралії досліджує, як залучати й утримувати корисних комах у посівах ріпаку на початку сезону, щоб вони формували стабільні популяції та стримували шкідників без надмірної залежності від інсектицидів.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
В Австралії триває п’ятирічний національний проєкт Canola Allies, який має на меті зробити посіви ріпаку більш привабливими для корисних комах на ранніх етапах вегетації. Ідея полягає в тому, щоб ці види не просто «залітали» на поле, а формували резидентні популяції, здатні природно пригнічувати чисельність шкідників і кліщів.
За словами керівниці проєкту, дослідниці CSIRO Саріни Макфадьєн, попередні спостереження показують: корисні комахи загалом присутні на полях упродовж року, але часто в низькій чисельності або як тимчасові «відвідувачі».
Як і де моніторять корисних комах
Проєкт об’єднує кілька дослідницьких напрямів і виконується у співпраці з WA DPIRD, NSW DPIRD, SARDI та Університетом Мердока. Серед завдань — описати спільноти корисних комах у різних зернових регіонах країни та оцінити економічну цінність їхніх «послуг» для виробників через контроль шкідників.
Моніторинг ведуть за допомогою комплексу польових інструментів: ґрунтових пасток (pitfall traps), ентомологічних сачків (sweep nets), клейових пасток (sticky traps) і воронкових пасток (funnel traps). У межах проєкту працюють п’ять «сентинельних» майданчиків спостереження: два в Новому Південному Уельсі, один у Південній Австралії та два в Західній Австралії.
«Один із ключових висновків — корисних комах довкола багато. Вони завжди є у вашому полі. Просто інколи їх мало і їх складно помітити. Нас здивувало, скільки корисних видів ми знаходимо навіть дуже рано в сезоні», — зазначає Саріна Макфадьєн.
Ранні обробки інсектицидами: що показали польові випробування
У 2024–2025 роках у польових дослідах перевіряли вплив протруйників насіння та ранньосезонного застосування інсектицидів на популяції як корисних, так і шкідливих комах — у порівнянні з необробленими посівами. За словами Макфадьєн, вплив обробок на чисельність комах (і шкідників, і корисних) виявився меншим, ніж очікували.
Дослідниця припускає, що це може бути пов’язано з тим, що новіші покоління препаратів менш шкідливі для нецільових видів. Водночас вона не виключає, що такі результати можуть також сигналізувати про формування резистентності у шкідників. Наступні випробування впродовж двох років мають допомогти уточнити причини.
У проєкті також фіксували «тонкі» відмінності: зокрема, на обприсканих ділянках спостерігали дещо нижче «залучення» (recruitment) молодих стадій корисних комах, ніж на необроблених частинах поля.
Економічна цінність біоконтролю: досліди з «клітками» в Південній Австралії
У Південній Австралії команда SARDI під керівництвом Мар’ям Ехсангар оцінює економічну цінність корисних комах, які вже природно присутні в посівах. Це важливо на тлі того, що частина виробників розглядає купівлю корисних комах у розплідниках для випуску в поле — і потребує розуміння, які «безкоштовні» екосистемні послуги вже забезпечує місцева ентомофауна.
У посівах встановлюють великі «альтанкоподібні» клітки: одні — для виключення доступу природних корисних комах, інші — з відкритим доступом. Порівнюючи розвиток популяцій шкідників у цих варіантах, дослідники оцінюють внесок корисних видів у природне пригнічення шкідників у польових умовах. Серед корисних організмів, яких враховують, — паразитоїдні оси.
Фокус — на ранньосезонних шкідниках, зокрема на зеленій персиковій попелиці (green peach aphid). Для створення однакового тиску шкідника на старті посівів у клітки вносять контрольовані інвазії попелиці. Далі протягом сезону регулярно відстежують чисельність попелиці, рівні паразитування, активність корисних комах і стан культури.
Отримані дані планують використати для розробки індикатора біоконтролю (biocontrol indicator), який має кількісно описувати внесок і економічну цінність активності корисних комах у системах вирощування ріпаку. У 2025 році на кількох майданчиках корисні комахи активізувалися пізніше, ніж очікували, через що досліди не повністю відобразили ранньосезонний ефект. Тому випробування повторюють у 2026 році, щоб перевірити підхід за ширшого спектра сезонних умов.
Коли випускати паразитоїдів: польові тести та нові дані про «вікно» виходу ос
У Новому Південному Уельсі паралельно оцінюють ефективність випуску корисних комах і моделюють оптимальні строки, щоб посилити біоконтроль шкідників. На основі моделювання планують створити інструмент підтримки рішень для виробників.
Дослідниця CSIRO Джесса Турман координувала у 2025 році випробування проти зеленої персикової попелиці. Вона звертає увагу, що резистентність до пестицидів серед попелиць зростає, а зелена персикова попелиця не лише безпосередньо пошкоджує ріпак, а й переносить хвороби. У межах дослідів на 10 посівах ріпаку в господарствах регіону Тамворт на кожній локації закладали парні ділянки — з випуском паразитоїдних ос і без нього.
Камерні пастки показали, що оси виходили з комерційно поставлених паразитованих попелиць через 6–9 днів після розкладання, а не через 1–2 дні, як вважали раніше. Ця інформація має допомогти точніше планувати строки випусків і очікуваний час появи ефекту в полі.
Роль «рефугіумів» і квіткових ресурсів
У дослідах також зафіксували: вищий рівень некультурних біотопів навколо полів суттєво підвищував рівні паразитування в посівах, що вказує на важливість «рефугіумів» для підтримки природних популяцій паразитоїдних ос. Поля з меншою кількістю таких оселищ демонстрували сильнішу реакцію на випуск комерційних паразитоїдів.
«Випущених паразитоїдів слід розглядати як стратегію “інокуляції” посіву. Вони додаються до наявної популяції ос, але не є тим, що одразу контролює попелицю. Популяція ос має наростати з часом», — пояснює Джесса Турман.
Більшість із 10 майданчиків мали помітну кількість рефугіумної рослинності в межах 1 км від посівів. Додаткові дослідження потрібні для перевірки ефекту випусків у більш інтенсивних агроландшафтах, де приплив ос із «рефугіумів» менший.
Окремий напрям у NSW — з’ясувати, чи впливає кількість квіткових ресурсів (особливо восени) на чисельність корисних видів у масштабі ландшафту та їхнє «заселення» ріпаку. За словами Макфадьєн, лабораторні дослідження показували, що певні типи квітів можуть підвищувати плодючість і тривалість життя окремих корисних видів, але польових даних про те, чи відкладають вони яйця в посівах і як довго там утримуються, поки недостатньо.
Атрактанти та «навчання» хижаків: ранні напрацювання
В Університеті Мердока команда доцента Вей Сю досліджує дві теми: атрактанти для корисних комах і їхні харчові вподобання. На ранньому етапі роботи вже ідентифікували кілька рослинних летких сполук (plant volatiles), які планують випробувати цього року.
Паралельно вивчають, чи можна «натренувати» корисних комах краще розпізнавати ріпак як середовище з бажаною здобиччю. Аспірант Алі Захід досліджує, чи можна умовно «кондиціонувати» сонечок (spotted ladybirds), щоб вони ефективніше атакували конкретних шкідників, зокрема гусінь діамантової молі (diamondback moth), зелену персикову попелицю та капустяну попелицю. У лабораторному досліді 2025 року сонечки швидше реагували на здобич, з якою вже мали попередній контакт. Дослідник продовжує роботу, щоб з’ясувати, скільки часу потрібно для формування таких уподобань і чи можуть вони передаватися між поколіннями.
Що це означає для виробників
У Canola Allies підкреслюють: біологічний контроль розглядають як багаторівневу профілактичну стратегію, яка має сповільнювати наростання чисельності шкідників і давати аграріям більше часу для оцінки стану посівів. Водночас у проєкті визнають, що за сильного спалаху шкідника, коли чисельність перевищує пороги, корисні види можуть не забезпечити достатнього ефекту, і тоді інсектициди залишаються інструментом захисту.
Проєкт Canola Allies планує проводити випробування ще два роки й завершити роботу у 2028 році.