Основна мета висівання сидеральних культур — не отримання товарної продукції, а покращення поживного режиму ґрунту. Окрім впливу на баланс органічних речовин, сидерати відіграють важливу роль у мобілізації важкодоступних елементів живлення. Про це розповів Павло Маменко, головний спеціаліст з живлення і захисту рослин компанії «САНАГРО УКРАЇНА», для SuperAgronom.com.
Які сидерати є найефективнішими мобілізаторами?
Найефективнішими сидератами-мобілізаторами вважаються:
- Біла гірчиця та олійна редька — виділяють ізотіоціанати, сприяючи вивільненню фосфору з органічних сполук та мінеральних фосфатів.
- Гречка — виділяє органічні кислоти, що ефективно мобілізують фосфор та калій.
- Фацелія — накопичує кальцій і магній, роблячи їх доступнішими для наступних культур.
- Люпин — один із лідерів у засвоєнні фосфору з важкорозчинних сполук.
Коли заорювати сидерати?
Сидерати заорюють у ґрунт у період максимальної фізіологічної активності — бутонізації-початку цвітіння, коли вміст фітогормонів та біологічно активних речовин у рослинних тканинах найвищий. Ці сполуки стимулюють активність ґрунтової біоти, яка бере участь у кругообігу елементів живлення.
«Один вид сидерату сам по собі працює гірше за грамотну суміш — це підтверджено на практиці. Оптимальна суміш повинна поєднувати щонайменше три „ролі“», — підкреслив Павло Маменко.
Складові оптимальної сидеральної суміші
- Бобовий компонент (люцерна, конюшина, вика, люпин) — дає біологічний азот і особливо активно мобілізує фосфор, залізо й марганець через виділення органічних кислот корінням.
- Капустяний компонент (гірчиця, редька олійна) — швидко підкислює прикореневу зону і «розчиняє» зв’язаний фосфор, при цьому не заважає мікоризі, бо сам у ній не бере участі.
- Злаковий або глибоко вкорінений компонент (жито, овес, редька олійна) — дістає фосфор і калій з нижніх шарів ґрунту та формує канали, якими потім піде коріння наступної культури.
Дослідження підтверджують: змішані посіви сидератів дають і більше біомаси, і більше мобілізованого фосфору, ніж будь-яка культура окремо — головне не просто змішати «що є», а підібрати компоненти під три різні функції.
