Українське овочівництво потрапило у пастку власної складності. Що професійніше працює господарство, то вразливішим воно стає. І це, мабуть, найточніше пояснення того, чому частина виробників борщового набору сьогодні скорочує площі та переходить у сою, кукурудзу чи ріпак.
Про це написав Руслан Хомич, власник ФГ «Лебедія», голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині
Овочі в Україні довго вважали «дорогою культурою». Насправді дорогим є не вирощування. Дорогою є вся система навколо овочів.
«Моркву недостатньо просто викопати. Її треба доробити, відсортувати, охолодити, закласти у сховище, перебрати, перепакувати й довезти до продажу без втрати якості. Те саме — з капустою, буряком чи картоплею. У зернових після комбайна економіка часто тільки починається. В овочах — навпаки: після поля витрати лише розганяються», — зазначив фермер.
Саме тому професійне овочівництво дедалі більше програє культурам, де менше людей, ручної роботи й післязбиральної інфраструктури.
Український ринок при цьому майже не винагороджує складну якість. Він платить за дешевий овоч. І це одна з головних причин, чому фермери поступово перестають інвестувати у довге зберігання, доробку чи дорогі технології.
Ринок фактично говорить виробнику: простіше — вигідніше.
У результаті професійні овочеві господарства починають поводитися так само, як і вся економіка країни під час кризи: скорочують складне й переходять у простіші моделі виживання.
«І проблема тут навіть не в тому, що овочів стане менше. Проблема в тому, що Україна може втратити цілий прошарок виробників, які роками будували технологічне овочівництво — зі сховищами, механізацією, стабільною якістю й професійною доробкою. Сою посіяти простіше. Але країна, яка масово виходить з овочів у сою, — це вже не просто зміна структури посівів. Це сигнал, що складні аграрні моделі перестають окуповуватися», — підкреслив Руслан Хомич.