Агропромисловий комплекс є однією з фундаментальних складників економіки України, і його роль значно зросла після 2022 року. Втім теперішня ситуація на Близькому Сході може суттєво вплинути на світовий агросектор, зокрема й український, пише agronews.ua.
Йдеться не лише про вплив від здорожчання пального до рекордних показників, але й про скорочення постачань добрив Ормузькою протокою, через яку проходить до понад 40% всіх постачань карбаміді та фосфатних добавок. Треба врахувати й те, що ціни на ці речовини завжди були однією із ключових статей витрат у фермерській та сільськогосподарській економіці.
Попередження Всесвітньої продовольчої програми ООН, дослідників Міжнародного інституту досліджень продовольчої політики (IFPRI) та ринкових даних, зібраних S&P Global Energy, свідчать про те, що вплив від конфлікту поширюється за межі регіону не лише через зростання цін на пальне та порушення морських шляхів, але й через скорочення постачання добрив. А це все в загальному впливає на світове виробництво харчових продуктів.
Як відомо, через перекриття Ормузької протоки світовий шлях постачань добрив може скоротися орієнтовно на 33%, повідомляють в турецькому інформагентстві Anadolu Ajansı. Натомість в ще раніше в Reuters повідомлялося, що виробники добрив у Малайзії вже призупинили нові замовлення через перебої в ланцюгах постачання.
Основною сировиною для аміаку, з якого виготовляють азотні добрива, є блакитне паливо. За даними The Fertilizer Institute, країни Перської затоки прямо чи опосередковано забезпечують 49% світового експорту карбаміду, 30% аміаку і майже 50% світової торгівлі сіркою, що є ключовими компонентами для фосфатних добрив. Такі країни, як Катар, Саудівська Аравія, Бахрейн та Оман є великими експортерами сечовини, діамонійфосфату (DAP) та безводного аміаку.
Таким чином, проблеми на Близькому Сході щодо постачання та росту ціни на газ вже вплинули на вартість виробництва аміаку, зокрема і в Європі. Що цікаво, за оцінкою IFPRI, якщо збої в постачанні надалі зберігатимуться, це може вплинути на третину світової торгівлі добривами.
За даними аналітики ринку, йдеться у виданні Farmonaut, у лютому ціни на добрива були на такому рівні:
- Карбамід – приблизно 580 – 700 доларів за тонну,
- DAP – близько 630 – 780 доларів за тонну,
- Калійні добрива – приблизно 525 – 720 доларів за тонну,
- Аміачна селітра – орієнтовно 550 – 700 доларів за тонну.
Ще у перший тиждень березня, після початку операції США та Ізраїлю проти Ірану, ціни на сечовину на Близькому Сході закрилися на позначці 590 доларів за тонну, що на 90 доларів більше, ніж тижнем раніше.
Експерт з УКАБ Євген Барков заявляє, що оскільки газ є основною сировиною для синтезу азотних добрив, то кореляція між ціною на енергоносій та ціною кінцевого продукту є максимальною. Відтак витрати на добрива зросли в середньому на 27 – 29% в залежності від культури в порівнянні з 2025 роком: аміачна селітра – +37%, карбамід – +43%, КАС-32 – +54%.
Водночас проблема з логістикою та скорочення вітчизняного виробництва аміачної селітри з 1,99 мільйона тонн у 2024 – 2025 роках до 1,016 мільйона тонн в сезоні 2025 – 2026 років через атаки ворога на інфраструктуру та відключення електроенергії призвели до нестачі аміачної селітри для весняної посівної кампанії до 190 тисяч тонн станом на початок березня 2026 року.
За словами Баркова, основними постачальниками для карбаміду є Азербайджан та Туркменістан. Що стосується аміачної селітри, то основним логістичним хабом є Європейський Союз. А в питанні постачальників в пріоритеті залишаються Грузія та Болгарія.
Як пояснює економіст Іван Ус, найперше на що варто звернути увагу – це карбамід (сечовину). Серед основних постачальників цього добрива є Оман та Саудівська Аравія.
Втім це більше проблема інших країн, аніж України, адже країни Затоки не є основними постачальниками добрива для нас.
Таким чином, на думку Уса, перебої з постачанням добрив поки не матимуть для України критичного впливу, але глобальний дефіцит може змінити загалом світовий ринок добрив. А це вже означатиме ризики й для України.
Ус заявляє, що частка української агропродукції в експорті до країн Близького Сходу не велика, але вона є. Наприклад, Ліван в окремі роки міг купувати до 90% пшениці з України. З точки погляду експорту для України, це непогані гроші.
«Втім для нас не стільки втрата ринку експортерів карбаміду є проблемною, скільки втрата ринку збуту агропродукції, зокрема зернової та молочної продукції. Адже певна частка безумовно присутня для нас в регіоні, і це також слід мати на увазі», – пояснює пан Іван.
Водночас у країнах, що дотримуються санкцій або запровадили високі імпортні мита на російські добрива – зокрема в ЄС та Україні – ціни зростатимуть ще більше. У таких умовах виникає ризик перегляду жорстких обмежень і мит на російські добрива в ЄС, наголошує координатор комітету операторів ринку добрив УКАБ.