Серпень — пік цвітіння амброзії полинолистої Фото з відкритих джерел
Найчастіше в повідомленнях громад цитують статтю 152 Кодексу про адміністративні правопорушення — про порушення правил доброустрою. Вона передбачає штраф від 340 до 1360 грн для громадян і від 850 до 1700 грн для посадових осіб та підприємців. Під неї підпадає несвоєчасне скошування трави, знищення бур’янів і карантинних рослин на прилеглих та закріплених територіях.
Для агровиробників профільною є інша норма — стаття 105 КУпАП про порушення вимог щодо виконання фітосанітарних заходів. Саме за нею притягують до відповідальності за невиконання приписів щодо карантинних організмів, до яких належить і амброзія полинолиста.
Сума не переглядалася дев’ятнадцять років
Стаття 105 встановлює штраф у неоподатковуваних мінімумах: від трьох до десяти для громадян і від восьми до п’ятнадцяти для посадових осіб. У гривнях це від 51 до 170 грн та від 136 до 255 грн відповідно.
Тобто максимальне стягнення за порушення фітосанітарних вимог на сільгоспземлях приблизно в сім разів менше, ніж за нескошений газон у місті. Причина в тому, що чинна редакція статті діє від 14 червня 2007 року й відтоді не переглядалася, тоді як самі суми прив’язані до неоподатковуваного мінімуму, який для штрафів залишається на рівні 17 грн.
Основний інструмент — припис, а не штраф
На практиці тиск на землевласника створює не розмір стягнення. Держпродспоживслужба за результатами перевірки протягом п’яти робочих днів складає припис щодо усунення виявлених порушень, а місцева влада за поширення карантинного бур’яну може запроваджувати карантинний режим окремим розпорядженням.
Припис обов’язковий до виконання, і сплата штрафу від нього не звільняє: бур’ян усе одно доведеться знищити. Для господарства це означає позапланові витрати на обробіток, які багаторазово перевищують саме стягнення.
Чому санкції не розв’язують проблему
Показовий випадок описало інтернет-видання «Полтавщина» у 2020 році. Тоді осередки амброзії трималися на дослідних полях Інституту свинарства в межах Полтави, і причина була не в недбалості.
За словами директора установи Василя Волощука, держава покривала близько 20% від потреби в фінансуванні: працівники йшли у відпустки власним коштом, частина звільнялася, а з бур’яном боролися підкошуванням, яке ефекту не давало. Водночас міські комунальники не могли зайти на цю територію — застосування препарату на державних землях без договору кваліфікувалося як нецільове використання коштів.
Контраст із міськими витратами був разючим: того сезону Полтава спрямувала на боротьбу з амброзією близько 3 млн грн, а дві бригади по п’ятнадцять осіб використали 48 кубометрів препарату вартістю близько 900 тис. грн. Ефект знецінювався одним необробленим осередком, з якого вітер розносив насіння назад у місто. Матеріали про амброзію на тих самих полях виходили у 2010, 2015 і 2020 роках — тобто ситуація трималася щонайменше десятиліття.
Додатковий аргумент на користь того, щоб не доводити до припису, — біологія самої рослини. Коренева система амброзії проникає на глибину до чотирьох метрів, тож поверхневе скошування дає лише тимчасовий ефект, а насіння зберігає схожість у ґрунті роками.