Чудодійна рослина: чи є можливість вирощувати валер’яну лікарську в умовах Півдня 24 марта, 2020
Чим заспокоїтися, коли людина нервує? Найперше що спадає на думку — потрібна валер’янка. Про її корисні властивості читайте у матеріалі підготовленому кореспондентами «АгроЮг».
Лікарський препарат виготовляють з коренів та кореневищ рослини валеріани лікарської, яка з давніх-давен використовувалася людиною при різних захворюваннях, а іноді вважалася й чудодійною. Для заготівельної діяльності у промислових масштабах валеріану почали вирощувати у 18-19 сторіччі, а згодом рослина була внесена у європейську систему лікарських засобів. Сьогодні вітчизняний ринок гостро відчуває нестачу якісної сировини цієї рослини. То чи є можливість вирощувати валеріану лікарську в південних регіонах?
Ще в 4-5 ст. до н.е. валеріана мала велике значення для послідовників Гіппократа, які використовували її для лікування жіночих хвороб. Стародавні лікарі називали цю рослину «Фу» (ця назва також зустрічається в середньовічних альманахах). Лікарські рецепти з використанням рослини зустрічаються в роботах Діоскорида, Плінія. Німецький ботанік Брунфельс в «Травнику» XVI ст. писав, що «… валеріана вносить благодушність, згоду й спокій, коли двоє людей вип’ють її з однієї посудини». За даними дослідників, рослину було названо на честь римського району Валерія в провінції Паннонія (південно-дунайська область римської імперії). За іншими джерелами, слово «валеріана» походить від німецького терміну «болдріан», який пов’язаний з богом світла Балдуром.
Але яке б походження не мала назва, зараз відомо, що рослина має багатобічний вплив на організм: пригнічує центральну нервову систему, знімає спазми гладкої мускулатури, регулює діяльність серця, діючи через центральну нервову систему, підсилює секрецію шлунково-кишкового тракту, жовчовиділення. Нині у видах сімейства Валеріанові ідентифіковано понад 470 речовин. Але найбільш цінним в ній є ефірна олія, яка й має фармакологічну активність. В олії нараховується близько 70 компонентів. Великий науковий інтерес викликає група з’єднань валеріани під назвою валепотріати, які були відкрити німецькими вченими у другій половині минулого століття. Саме валепотріати володіють седативною та спазмолітичною активністю. До речі, вихід олії з валеріани достатньо маленький, тому, наприклад, виробники у Німеччині для отримання ефірної олії використовують замість коренів справжньої валеріани лікарської, корені японської валеріани (кесо). Ця рослина дає у 10 разів більше вихід олії, володіє більш різким запахом. І хоча назва японської валеріани натякає на країну походження, у Японії рослина не культивується. Інша заміна валеріани лікарської – індійська валеріана (джатамансі), що росте в передгір’ях Гімалаїв.
За допомогою валеріани лікарської можна протистояти неприємностям й хвилюванням у неспокійні часи. Тому крім драже, що випускає промисловість, рослину додають у чаї та настоянки. Наприклад, для снодійного чаю до кореня валеріани додають хміль або м’яту. Цікаве застосування рослини у вині з додаванням розмарину та гвоздики. Валеріанове вино підвищує тонус серця, знімає стрес, допомагає розслабитися. Недарма у США валеріану лікарську використовують при виробництві есенцій, настоянок, лікерів. Навіть тютюнова промисловість не обійшла своєю увагою «зеленого лікаря». Валеріана входить до складу ароматизаторів відомих в усьому світі гаванських сигар та турецького тютюну.
В Англії свіжі листки валеріани додають до салатів. За смаком вони трохи більш насичені ніж звичайні листкові салати. А ось користь від них значно більша, бо листки збагачені таким цінним вітаміном, як C, якого завжди не вистачає, особливо у зимовий період. За порадою кухарів, такий салат дуже пасує до рибних страв.
Застосування валеріани в косметиці досить різноманітне і пов’язане з її антибактеріальними та заспокійливими властивостями. Використання валеріани сприяє зняттю подразнення шкіри, живить волосяні цибулини, освітлює і пом’якшує шкіру. Вона розгладжує шкіру і тонізує м’язи обличчя. А ще відмінно допомагає при запаленнях й сонячних опіках. В парфумерії використовується для створення ноток «моху» й «лісу».
У культуру валеріана була введена 200 років тому. Зараз основними постачальниками сировини (коренів та кореневищ) є Китай (66%), Індія (33 %) та Польща й Бельгія. Також культивується у Франції, Голландії, Англії, Скандинавії, Югославії та Венгрії. В Україні валеріана лікарська росте по всій території країни. Але природні запаси її майже вичерпані через надмірні обсяги заготівлі сировини впродовж багатьох років. Тому на фоні зростання попиту на фітопрепарати, розширення промислових площ під цією культурою є вкрай важливим. За даними фахівців вирощування валеріани лікарської є високоприбутковою справою. Наприклад, з 1 сотки можна зібрати від 1 до 3 т/га сировини.
Валеріана не вимоглива та добре пристосовується до умов середовища. Росте на різноманітних грунтах, в різних кліматичних умовах. Досить холодо- та морозостійка культура. На Півдні України валеріану лікарську потрібно вирощувати за краплинного зрошення, бо рослина вимоглива до зволоження, особливо під час сходів. Але починаючи з третього року життя виносить довготривалі посухи. Багато наукових досліджень підтверджують, що врожайність сухих коренів з кореневищами за краплинного зрошення може складати від 3,5 т/га за один рік вегетації. На основі проведених досліджень фахівцями Дослідної станції лікарських рослин ІАП НААН було встановлено, що вирощування валеріани лікарської за озимої сівби й краплинного зрошення забезпечує отримання стабільно високих урожаїв та є високоприбутковим.
При культивуванні валеріани фермери дуже часто стикаються з проблемою засмічення посівів бур’янами, що веде до великих затрат на ручну працю. Тому фахівці рекомендують покривні посіви валеріани з однорічними сільськогосподарськими культурами на зерно, зелений корм і сіно. Також це можуть бути деякі лікарські однорічники широкорядного посіву: мак олійний, амі велика, ромашка аптечна. Одразу після збирання покривної культури рекомендовано робити шарівку, яка придушить бур’яни та поліпшить зволоженість грунту.
За останні роки валеріані лікарській присвячено більше ніж 1000 публікацій. Але скільки б науковий світ не вивчав цю рослину, дослідники визнають, що валеріана й до цього дня залишається своєрідною загадкою, що викликає постійні дискусії. Хоча південні регіони посушливі та потребують розробки технологій вирощування валеріани у промислових масштабах, все ж є надія, що за краплинного зрошення можна отримати добрі врожаї «цариці спокою та врівноваженості» — валеріани лікарської.
Текст: Євгенія Ткачова
Чудодійна рослина: чи є можливість вирощувати валер’яну лікарську в умовах Півдня 24 марта, 2020
Чим заспокоїтися, коли людина нервує? Найперше що спадає на думку — потрібна валер’янка. Про її корисні властивості читайте у матеріалі підготовленому кореспондентами «АгроЮг».
Лікарський препарат виготовляють з коренів та кореневищ рослини валеріани лікарської, яка з давніх-давен використовувалася людиною при різних захворюваннях, а іноді вважалася й чудодійною. Для заготівельної діяльності у промислових масштабах валеріану почали вирощувати у 18-19 сторіччі, а згодом рослина була внесена у європейську систему лікарських засобів. Сьогодні вітчизняний ринок гостро відчуває нестачу якісної сировини цієї рослини. То чи є можливість вирощувати валеріану лікарську в південних регіонах?
Ще в 4-5 ст. до н.е. валеріана мала велике значення для послідовників Гіппократа, які використовували її для лікування жіночих хвороб. Стародавні лікарі називали цю рослину «Фу» (ця назва також зустрічається в середньовічних альманахах). Лікарські рецепти з використанням рослини зустрічаються в роботах Діоскорида, Плінія. Німецький ботанік Брунфельс в «Травнику» XVI ст. писав, що «… валеріана вносить благодушність, згоду й спокій, коли двоє людей вип’ють її з однієї посудини». За даними дослідників, рослину було названо на честь римського району Валерія в провінції Паннонія (південно-дунайська область римської імперії). За іншими джерелами, слово «валеріана» походить від німецького терміну «болдріан», який пов’язаний з богом світла Балдуром.
Але яке б походження не мала назва, зараз відомо, що рослина має багатобічний вплив на організм: пригнічує центральну нервову систему, знімає спазми гладкої мускулатури, регулює діяльність серця, діючи через центральну нервову систему, підсилює секрецію шлунково-кишкового тракту, жовчовиділення. Нині у видах сімейства Валеріанові ідентифіковано понад 470 речовин. Але найбільш цінним в ній є ефірна олія, яка й має фармакологічну активність. В олії нараховується близько 70 компонентів. Великий науковий інтерес викликає група з’єднань валеріани під назвою валепотріати, які були відкрити німецькими вченими у другій половині минулого століття. Саме валепотріати володіють седативною та спазмолітичною активністю. До речі, вихід олії з валеріани достатньо маленький, тому, наприклад, виробники у Німеччині для отримання ефірної олії використовують замість коренів справжньої валеріани лікарської, корені японської валеріани (кесо). Ця рослина дає у 10 разів більше вихід олії, володіє більш різким запахом. І хоча назва японської валеріани натякає на країну походження, у Японії рослина не культивується. Інша заміна валеріани лікарської – індійська валеріана (джатамансі), що росте в передгір’ях Гімалаїв.
За допомогою валеріани лікарської можна протистояти неприємностям й хвилюванням у неспокійні часи. Тому крім драже, що випускає промисловість, рослину додають у чаї та настоянки. Наприклад, для снодійного чаю до кореня валеріани додають хміль або м’яту. Цікаве застосування рослини у вині з додаванням розмарину та гвоздики. Валеріанове вино підвищує тонус серця, знімає стрес, допомагає розслабитися. Недарма у США валеріану лікарську використовують при виробництві есенцій, настоянок, лікерів. Навіть тютюнова промисловість не обійшла своєю увагою «зеленого лікаря». Валеріана входить до складу ароматизаторів відомих в усьому світі гаванських сигар та турецького тютюну.
В Англії свіжі листки валеріани додають до салатів. За смаком вони трохи більш насичені ніж звичайні листкові салати. А ось користь від них значно більша, бо листки збагачені таким цінним вітаміном, як C, якого завжди не вистачає, особливо у зимовий період. За порадою кухарів, такий салат дуже пасує до рибних страв.
Застосування валеріани в косметиці досить різноманітне і пов’язане з її антибактеріальними та заспокійливими властивостями. Використання валеріани сприяє зняттю подразнення шкіри, живить волосяні цибулини, освітлює і пом’якшує шкіру. Вона розгладжує шкіру і тонізує м’язи обличчя. А ще відмінно допомагає при запаленнях й сонячних опіках. В парфумерії використовується для створення ноток «моху» й «лісу».
У культуру валеріана була введена 200 років тому. Зараз основними постачальниками сировини (коренів та кореневищ) є Китай (66%), Індія (33 %) та Польща й Бельгія. Також культивується у Франції, Голландії, Англії, Скандинавії, Югославії та Венгрії. В Україні валеріана лікарська росте по всій території країни. Але природні запаси її майже вичерпані через надмірні обсяги заготівлі сировини впродовж багатьох років. Тому на фоні зростання попиту на фітопрепарати, розширення промислових площ під цією культурою є вкрай важливим. За даними фахівців вирощування валеріани лікарської є високоприбутковою справою. Наприклад, з 1 сотки можна зібрати від 1 до 3 т/га сировини.
Валеріана не вимоглива та добре пристосовується до умов середовища. Росте на різноманітних грунтах, в різних кліматичних умовах. Досить холодо- та морозостійка культура. На Півдні України валеріану лікарську потрібно вирощувати за краплинного зрошення, бо рослина вимоглива до зволоження, особливо під час сходів. Але починаючи з третього року життя виносить довготривалі посухи. Багато наукових досліджень підтверджують, що врожайність сухих коренів з кореневищами за краплинного зрошення може складати від 3,5 т/га за один рік вегетації. На основі проведених досліджень фахівцями Дослідної станції лікарських рослин ІАП НААН було встановлено, що вирощування валеріани лікарської за озимої сівби й краплинного зрошення забезпечує отримання стабільно високих урожаїв та є високоприбутковим.
При культивуванні валеріани фермери дуже часто стикаються з проблемою засмічення посівів бур’янами, що веде до великих затрат на ручну працю. Тому фахівці рекомендують покривні посіви валеріани з однорічними сільськогосподарськими культурами на зерно, зелений корм і сіно. Також це можуть бути деякі лікарські однорічники широкорядного посіву: мак олійний, амі велика, ромашка аптечна. Одразу після збирання покривної культури рекомендовано робити шарівку, яка придушить бур’яни та поліпшить зволоженість грунту.
За останні роки валеріані лікарській присвячено більше ніж 1000 публікацій. Але скільки б науковий світ не вивчав цю рослину, дослідники визнають, що валеріана й до цього дня залишається своєрідною загадкою, що викликає постійні дискусії. Хоча південні регіони посушливі та потребують розробки технологій вирощування валеріани у промислових масштабах, все ж є надія, що за краплинного зрошення можна отримати добрі врожаї «цариці спокою та врівноваженості» — валеріани лікарської.
Текст: Євгенія Ткачова
