Каховське водосховище тривалий час виконувало роль природного стабілізатора мікроклімату та джерела зрошення для південного регіону. Після його зникнення регіон зіткнувся з дефіцитом вологи, перегрівом ґрунтів і стрімким скороченням врожайності сільгоспкультур.
Про це SuperAgronom.com розповіли вчені Херсонського державного аграрно-економічного університету — доктор с.-г. наук Віталій Пічура та д.е.н. Лариса Потравка.
«У результаті (ред. — руйнування Каховської ГЕС) формується самопідсилювальний механізм деградації: менше вологи — вища температура поверхні — слабша рослинність — ще швидша втрата вологи. Це призводить до подальшого руйнування біокліматичної стійкості території та посилення кліматичної вразливості Півдня України, — пояснюють вчені.
Наприклад, у літній період 2024–2025 років температура поверхні ґрунту на окремих територіях Півдня України сягала 60–67°C, а температура повітря досягала й перевищувала +38-40°C. Такі умови сприяють розвитку екстремального теплового стресу, деградації рослинного покриву та формуванню осередків «островів тепла».
Ці процеси безпосередньо позначилися на врожайності, кажуть фахівці. Якщо у 2021 році врожайність зернових культур у зоні зрошення становила 4,5–5,0 т/га, соняшнику — 2,2–2,6 т/га, а в 2022 році через воєнні чинники та часткове порушення водопостачання вона знизилася до 3,0–3,5 т/га для зернових і 1,5–1,8 т/га для соняшнику, то вже в 2023 році після руйнування Каховської ГЕС врожайність зернових у найбільш постраждалих районах скоротилася до 2,0–2,5 т/га.
«У 2024 році — першому повному сезоні без стабільного зрошення — на тлі спеки та дефіциту опадів урожайність зернових становила 2,4–2,6 т/га, а соняшнику — 0,8–1,0 т/га, — зазначили фахівці.
Найкритичнішою стала ситуація у 2025 році, коли поєднання атмосферної та ґрунтової посухи, високих температур, весняних заморозків і повної відсутності поливу призвело до того, що на правобережжі Херсонщини врожайність зернових знизилася до 1,2–1,4 т/га, а соняшнику — до 0,2–0,7 т/га. Це на 70–90 % нижче довоєнного рівня.
За експертними оцінками, потенційні щорічні втрати аграрного виробництва в регіоні становлять до 4 млн тонн зерна або понад $1,5 млрд.
Фахівці застерігають, що подальше виснаження ґрунтів, поширення пилових бур і процесів опустелювання може призвести до довгострокової втрати продуктивності значних площ сільськогосподарських земель. Адже разом із посухою та пиловими бурями активізуються дефляція, вторинне засолення, дегуміфікація ґрунтів.
У межах Херсонської області фіксуються просторово розподілені осередки зриву та перенесення ґрунтового шару площею від 10–150 га до масштабних епіцентрів дефляції площею 100–3000 га, що означає втрату родючого верхнього шару ґрунту.