Фото: із відкритих джерел
Дослідження ICRISAT у регіоні Бунделкханд (Індія) описує, як водозбірні та протиерозійні втручання з 2018 року привели до зростання рівня ґрунтових вод, розширення оброблюваних площ і підвищення доходів домогосподарств.
Про це повідомляє сайт Аграрії разом з посиланням на сайт Global Agriculture.
Міжнародний інститут досліджень напівпосушливих тропіків (ICRISAT) оприлюднив результати шестирічного спостереження за змінами в деградованих ландшафтах Бунделкханду (Центральна Індія). У роботі «Restoration potential of degraded landscapes for strengthening rural livelihoods», опублікованій у журналі Elsevier Cleaner Food Systems, дослідники пов’язують гідрологічні зміни після водозбірних втручань із подальшим зростанням продуктивності сільського господарства та покращенням умов життя в селах.
За даними ICRISAT, у селі Пура Бірдха (Pura Birdha) територія, яку раніше вважали однією з найбільш посушливих, пройшла шлях «від дефіциту води до надлишку» завдяки поетапному накопиченню ефекту від інфраструктури для збору та утримання води.
«Це дослідження показує, як відбувається зворотний процес. Коли ми відновлюємо землю на основі науки, ми не лише протидіємо деградації земель, а й зупиняємо опустелювання, реагуємо на посуху та відкриваємо ширшу соціальну й економічну стійкість, перетворюючи деградовані ландшафти на життєздатні громади», — заявив генеральний директор ICRISAT Хіманшу Патхак.
Коли спрацював «поріг змін»
У дослідженні наголошується, що результати не з’явилися одразу. На початковому етапі опади до 200 мм переважно поглиналися пересушеними ґрунтами й давали мінімальний стік. Переломним моментом став високої інтенсивності дощ у 2021 році: за наявності водозбірних споруд, як зазначено в матеріалі, вдалося перехопити близько 210 мм стоку. Це посилило інфільтрацію та, зафіксовано, підняло рівень ґрунтових вод на 4–6 м.
ICRISAT пов’язує цей зсув із появою надійного джерела зрошення в сезон рабі (листопад — березень), що, своєю чергою, вплинуло на структуру посівів і можливість переходу до двох урожаїв на рік.
«Навіть помірні опади суттєво сприяли поповненню запасів. Попри збільшення відбору ґрунтових вод для зрошення, рівні залишалися стабільними, що свідчить: структуру посівів ефективно узгодили з місцевим водним бюджетом», — пояснив Рамеш Сінгх, провідний науковець ICRISAT із збереження ландшафтних ресурсів.
Що змінилося в агровиробництві та побуті
За даними дослідження, після гідрологічних змін відбулося швидке розширення оброблюваних площ: із 4 га у 2018 році до понад 100 га у 2021-му. Фермери, як зазначено, перейшли до подвійного вирощування культур завдяки більш надійному зрошенню. Також повідомляється про суттєве зростання врожайності, зокрема пшениці та нуту.
Економічний ефект у роботі описано через динаміку доходів: загальний річний дохід зріс із 2 370 дол. США у 2019 році до 148 500 дол. США у 2023-му, а середній дохід домогосподарства сягнув близько 3 300 дол. США.
Окремо автори фіксують побутові зміни: колодязі, які раніше наповнювалися днями, почали відновлюватися за години, що забезпечило стабільніше водопостачання та скоротило час, який жінки витрачали на збір води. Також, за даними ICRISAT, зменшилася вимушена міграція — 45 сімей повернулися, щоб відновити господарювання.
Основні факти з дослідження
- Початок втручань: 2018 рік.
- Переломний момент: інтенсивні опади у 2021 році та перехоплення близько 210 мм стоку завдяки водозбірним спорудам.
- Зміна рівня ґрунтових вод: +4–6 м (за даними ICRISAT).
- Розширення оброблюваних площ: з 4 га (2018) до понад 100 га (2021).
- Сезон зрошення, який отримав підтримку: рабі (листопад — березень).
- Динаміка доходів: 2 370 дол. США (2019) → 148 500 дол. США (2023); середній дохід домогосподарства — близько 3 300 дол. США.
Що це означає для практики
Матеріал підкреслює важливість «часового лагу» у відновленні деградованих ландшафтів: на ранніх етапах опади можуть не давати помітного ефекту, але після досягнення критичного порогу система починає працювати інакше — вода затримується, поповнюються запаси ґрунтових вод, а вигоди поширюються на виробництво та добробут домогосподарств. Для агровиробників це, за логікою дослідження, означає можливість стабільнішого планування зрошення та структури посівів за умови узгодження водокористування з локальним «водним бюджетом».
Як зазначено в публікації, роботу підтримав уряд штату Уттар-Прадеш у межах програми Rashtriya Krishi Vikas Yojana (RKVY), а також вона була частиною наукової програми One CGIAR Multifunctional Landscapes Science.